У Шумському краєзнавчому музеї цього дня говорили про мистецтво, людські долі та історію краю. Тут поєднали дві події – 91-шу річницю від дня народження видатного земляка Казимира Сікорського та відкриття нової експозиційної зали «Шумщина 1793–1939: історія крізь долі». На перший погляд – різні теми. Та насправді їх об’єднала одна важлива річ – пам’ять.
Пам’ять про людину, яка народилася на Шумщині. Про родини, які жили тут покоління тому. Про митців, які залишили після себе роботи, здатні розповідати про свій час. Про документи, книги та речі, що допомагають сьогодні побачити минуле не лише як дати в історичних довідниках, а через конкретні людські історії.
Казимир Сікорський: мистецтво, яке залишилося на Шумщині
91 рік тому у селі Ходаки народився Казимир Сікорський – талановитий живописець, скульптор, сценограф, заслужений діяч мистецтв України, лауреат премії імені Михайла Бойчука.
Його життя було пов’язане з мистецтвом, якому він віддавав багато часу. Але особливе місце у його творчій спадщині займає Шумщина – край, де він народився і який залишився частиною його особистої історії.
Казимир Сікорський заповів передати Шумському краєзнавчому музею свої картини та скульптури. Тож сьогодні відвідувачі мають можливість бачити його роботи саме тут – на рідній землі художника.
Його твори – це своєрідна розмова з часом, природою, історією та людьми. І ця розмова не припиняється навіть після смерті митця.
Під час заходу присутні переглянули фрагменти фільму-спогаду «Життя на чистовик», створеного до 80-річчя Казимира Сікорського у 2015 році.
На екрані оживали кадри з життя художника, його творчість, спогади людей, які його знали. Це дозволило присутнім побачити митця не лише через його картини та скульптури, а й через людські спогади.
«Це не просто експонати»
Про значення творчої спадщини Казимира Сікорського говорили й учасники заходу.
– Для нас картини і твори Казимира Сікорського – це не просто експонати у музеї, це живий підручник майстерності художньої та духовності. Ми зібралися не тільки вшанувати пам’ять Казимира Сікорського, а також глянути на його твори ближче, уважніше, очима мистецтва, – зазначила вчителька мистецтва Шумського ліцею Руслана Гібула.
Заступник міського голови Олександр Макаревич наголосив, що Шумщина може пишатися своїм земляком, який залишив помітний слід в українському мистецтві.
Пам’ять Казимира Сікорського, а також усіх воїнів, які віддали життя за Україну, учасники заходу вшанували хвилиною мовчання.
«Він міг проводити у майстерні дні і ночі»
Особливою гостею заходу стала заслужена журналістка України Галина Садовська – дружина Казимира Сікорського.
Вона багато років була поруч із художником і знала його не лише як митця, а й як людину.
За її словами, Казимир Сікорський практично весь свій час намагався віддавати мистецтву. У майстерні міг працювати днями й ночами, зокрема багато часу проводив за роботою з глиною.
Для музею та громади важливо, що після смерті митця його твори залишилися на Шумщині.
Галина Садовська отримала подяку від Шумської міської ради за збереження історико-культурної спадщини Шумщини та вагомий внесок у поповнення художніх фондів краєзнавчого музею полотнами видатного майстра.
Митця пам’ятають не лише через його роботи
Творчість Казимира Сікорського стала основою і для сучасного мистецького проєкту.
Минулого року започаткували артпроєкт «Архітектурні перлини Привілійського краю», присвячений пам’яті Казимира Броніславовича.
Його учасники по-своєму побачили архітектурні пам’ятки Шумщини та перенесли їх на полотно.
За участь у проєкті подяки отримали Надія Коваль, Тетяна Ящук, Анатолій Нетребчук, Іванна Погонець, Катерина Склярук, Алла Ковальчук-Процишина та Анастасія Ізерська.
Так творчість одного художника стала поштовхом для інших – побачити свій край через мистецтво та показати його таким, яким вони відчувають.
Історія Шумщини – через людські долі
Після розмови про Казимира Сікорського учасників запросили до нової експозиційної зали.
Лариса Колесник презентувала експозицію «Шумщина 1793–1939: історія крізь долі».
Її назва говорить сама за себе. Адже історія краю – це не лише роки, а й різні події. За кожною датою стояли конкретні люди, їхні родини, щоденне життя, праця.
Документи, книги та музейні предмети дають можливість поглянути на Шумщину того періоду через долі людей, які тут жили.
Саме тому відкриття нової зали стало логічним продовженням розмови про життя та творчість Казимира Сікорського.
