Facebook-групи Шумська та Шумщини стали місцем, де мешканці обговорюють новини громади, допомагають одне одному, діляться думками та реагують на події в країні. Проте у таких обговореннях можуть бути повідомлення, які фактично повторюють ворожі наративи.
Йдеться не лише про відверте виправдовування російської агресії. Часто ворожі меседжі маскуються під «особисту думку», «звичайне запитання» чи «занепокоєння людей». Саме в цьому й полягає їхня небезпека. Як виявити ворожі наративи і яка відповідальність за їхнє поширення – у коментарі юриста Святослава Омельчука.
Як виглядають наративи держави-агресора
Найчастіше подібні повідомлення містять твердження про те, що:
– Україна нібито «сама винна у війні»;
– українські військові «воюють даремно»;
– допомога армії «не має сенсу»;
– мобілізація є «злочином проти людей»;
– держава «кинула своїх громадян»;
– усі державні інституції «не заслуговують на довіру».
Такі меседжі не завжди є прямою пропагандою. Часто вони спрямовані на посилення втоми, страху та недовіри всередині суспільства.
Чому це важливо саме для Шумщини
У невеликих громадах інформація поширюється особливо швидко. Один коментар у місцевій групі можуть побачити сотні людей, а багаторазове повторення неправдивих тверджень створює ілюзію їхньої правдивості.
Особливо болісно такі повідомлення сприймають родини військовослужбовців, волонтери та близькі загиблих захисників.
Крім того, ворожі наративи здатні підривати довіру між людьми та посилювати внутрішні конфлікти у громаді.
Останніми роками наш край неодноразово ставав мішенню інформаційних вкидів.
Через соціальні мережі поширювалися неправдиві повідомлення про мобілізацію, роботу державних органів та інші чутливі теми.
Мета таких кампаній – не лише дезінформація, а й послаблення суспільної стійкості та довіри до державних інституцій.
Такі дії можуть мати юридичні наслідки
Поширення наративів держави-агресора – це не лише питання моралі чи особистих переконань. У певних випадках такі дії можуть мати юридичні наслідки.
Зокрема, стаття 436-2 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за виправдовування, визнання правомірною або заперечення збройної агресії російської федерації проти України, а також за глорифікацію її учасників.
Стаття 114-2 КК України встановлює відповідальність за несанкціоноване поширення інформації про переміщення, розташування чи діяльність Збройних сил України.
Залежно від змісту публікацій можуть застосовуватися також статті 109, 110 та 161 Кримінального кодексу України.
Соціальні мережі – це публічний простір
Поширеною є думка, що Facebook-група – це «своя компанія», де можна писати все, що завгодно. Насправді відкриті сторінки та спільноти є публічним способом поширення інформації.
Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2023 року у справі №595/359/21 наголосив, що інформація, розміщена у відкритому доступі в мережі Інтернет, є доступною невизначеному колу осіб.
«Я лише зробив репост» не завжди є виправданням
Часто користувачі вважають, що відповідальність несе лише автор допису. Проте значення може мати і повторне поширення матеріалів.
Судова практика свідчить, що особа може нести відповідальність, якщо свідомо розповсюджує контент, який містить ознаки виправдовування агресії або інші протиправні заклики.
Верховний Суд уже підтверджував законність притягнення до відповідальності осіб, які поширювали проросійські матеріали.
Що робити, якщо ви побачили подібний допис
Не поширювати сумнівний контент далі.
Зробити скріншоти та зберегти посилання.
Повідомити адміністратора групи.
Подати скаргу у Facebook.
У разі наявності ознак правопорушення звернутися до поліції або Служби безпеки України.
Інформаційна безпека стосується кожного
Для Шумщини, як і для всієї України, інформаційна безпека стала ще одним фронтом війни.
Іноді один необережний коментар або репост може принести ворогу більше користі, ніж здається на перший погляд. Тому перед тим, як натиснути кнопку «Поширити», варто поставити собі просте запитання: чи не працює ця інформація на користь держави-агресора?
Вікторія ТКАЧУК
Фото з мережі Інтернет
