Щодня ми читаємо десятки новин, повідомлень у соціальних мережах, Viber-групах і Telegram-каналах.
Частину цієї інформації ми сприймаємо як правду, не замислюючись над тим, хто її створив і з якою метою. Саме цим користуються творці фейків.
Фейкова інформація сьогодні стала одним із найпоширеніших інструментів впливу на людей. Вона може викликати страх, паніку, недовіру, а іноді навіть спонукати людей віддавати власні гроші шахраям.
Що таке фейк?
Фейк – це неправдива або перекручена інформація, яку навмисно поширюють для досягнення певної мети.
Іноді фейк повністю вигаданий. В інших випадках за основу беруть реальний факт, але подають його без важливих деталей або перекручують зміст.
Наприклад, фотографія справжньої події може супроводжуватися неправдивим описом. Або стара новина може видаватися за щойно отриману інформацію.
Як народжуються фейки?
Створення фейків часто відбувається за схожим сценарієм.
Спочатку обирається тема, яка викликає сильні емоції. Це можуть бути: війна; виплати та соціальна допомога; здоров’я; діти; безпека; надзвичайні ситуації.
Потім вигадується історія або перекручуються реальні факти. До повідомлення додають фотографії, відео або документи, щоб інформація виглядала переконливою.
Далі фейк починають активно поширювати через соціальні мережі, месенджери та групи спілкування.
Чим більше людей повірять і перешлють повідомлення далі, тим успішнішою буде маніпуляція.
Кому вигідно?
Шахраям, бо це один із найпоширеніших способів заробити кошти. Саме тому з’являються фейкові повідомлення про виплати, благодійну допомогу, збори на лікування або потреби військових. Шахраї розраховують, що люди під впливом емоцій не перевірятимуть інформацію.
Пропагандистам, адже поширення неправдивої інформації часто використовують для створення паніки, послаблення довіри до державних інституцій або розпалювання конфліктів у суспільстві. Особливо це актуально в Україні під час війни.
Іноді фейки створюють власники сумнівних інтернет-ресурсів для того, щоб привернути увагу та збільшити кількість переглядів сайту чи сторінки. Чим більше переходів і переглядів, тим більше заробітку від реклами.
Чому люди вірять фейкам?
Причина проста: фейки зазвичай впливають на емоції. Людина частіше поширить повідомлення, якщо воно викликає: страх; обурення; співчуття; надію; радість.
Саме тому повідомлення часто починаються словами: «Терміново!», «Максимальний репост!», «Це приховують від людей!», «Поширте всім знайомим!».
Такі фрази спонукають діяти швидко і не залишають часу на перевірку інформації.
Як відрізнити фейк від правди?
Для початку перевірте джерело, яке оприлюднило інформацію. Якщо автор невідомий або джерело викликає сумніви, варто бути обережними.
Знайдіть підтвердження, адже справжні важливі новини зазвичай публікують одразу кілька авторитетних джерел.
Якщо інформація є лише в одному повідомленні або одному каналі, це привід для перевірки.
Звертайте увагу на емоційність. Якщо повідомлення змушує вас негайно лякатися, обурюватися або терміново щось робити, варто поставитися до нього критично. Саме на емоціях найчастіше будуються маніпуляції.
Перевірте дату. Часто старі новини поширюють як нові. Інформація може бути правдивою, але вже давно неактуальною.
Не довіряйте лише фотографіям. Сучасні технології дозволяють легко використовувати чужі фото, монтувати відео або виривати кадри з контексту. Фото саме по собі ще не є доказом правдивості інформації.
Що робити, якщо виникли сумніви?
Якщо ви не впевнені у достовірності повідомлення, то не поспішайте його поширювати; перевірте інформацію у кількох джерелах; порадьтеся з людьми, які добре в цьому орієнтуються; знайдіть офіційні повідомлення або коментарі відповідальних установ.
Іноді кілька хвилин перевірки можуть запобігти поширенню неправди серед сотень людей.
Правда потребує перевірки, а фейк – поспіху
Творці фейків завжди розраховують на те, що людина не матиме часу або бажання перевіряти інформацію. Саме тому найкращий захист від маніпуляцій – критичне мислення та уважність.
Перш, ніж повірити черговій сенсаційній новині або переслати повідомлення знайомим, варто поставити собі просте запитання: «Звідки я знаю, що це правда?».
Іноді саме це запитання допомагає зупинити поширення фейку.
