У свої дитячі роки Вероніка Рудзінська вже добре знає: щоб досягати чогось у житті, потрібно не боятися пробувати нове, бути активною і знаходити справу до душі.
Дівчинка проживає у селі Рохманів, зараз перейшла до сьомого класу Шумського опорного закладу загальної середньої освіти.
Вероніка – розважлива, відповідальна, добре навчається і завжди шукає можливості розвиватися.
Одне з її найбільших захоплень – танці. Уже рік дівчинка займається у танцювальному колективі «G.Energy». За цей час вона не лише відкрила для себе новий світ, а й уже встигла виступити на сцені – двічі у Шумську, а також у Хмельницькому. Попереду – новий виклик і нові емоції: поїздка на конкурс до Львова.
До танців Вероніку надихнула старша сестра Віка, яка навчається у Львові й також цим займається.
– Спочатку мені було трохи страшно – як усе буде, чи впораюся я. Але у нас дуже хороший хореограф, який завжди підтримає і навчить. І колектив дуже дружний. Мені дуже подобається танцювати, – розповідає дівчинка.
У школі Вероніка також має свої улюблені предмети. Один із них – трудове навчання. І це зовсім не дивно, адже кілька років поспіль вона займається в’язанням гачком.
Це захоплення теж почалося завдяки старшій сестрі. Колись Віка почала в’язати, а молодша сестра зацікавилася і спробувала сама. Тепер Вероніка створює власноруч іграшки – акуратні, продумані й дуже теплі.
Особливе місце серед її робіт займає іграшка для кошенятка старшої сестри.
– У нього багато різних іграшок, але грається саме тією, яку я зв’язала, – усміхається Вероніка.
Ще один несподіваний факт про дівчинку – вона дуже любить математику.
У той час, коли багато школярів називають цей предмет складним, Вероніка говорить про нього із захопленням.
– Мені математика подобається ще з перших класів. У мене виходило, і зараз теж люблю цей предмет, – каже вона.
Окрім танців, навчання та рукоділля, дівчинка знаходить час і для добрих справ.
Від початку повномасштабної війни вона бачила, як волонтерить її мама, і теж захотіла долучитися. Коли вдома виготовляли допомогу для військових, Вероніка старалася додати щось від себе – дитячий малюнок, невеличкий сувенір або солодощі.
– Хотілося, щоб наші військові відчули тепло дому, щоб знали, що їх люблять і чекають, – ділиться вона.
Сьогодні у дівчинки є ще одне захоплення – створення різних виробів і трендових аксесуарів власноруч, як ось популярна припинда (це традиційний український жіночий поясний одяг, який за своєю суттю є невеликим декоративним фартухом або запаскою, що одягається поверх спідниці чи сукні. У сучасній моді цей елемент переживає нову хвилю популярності як стильний етнічний аксесуар – авт.).
Канікули для Вероніки – це ще й час для пригод із сестрою у Львові. Там вона вже добре знає магазини, де можна знайти потрібні нитки для в’язання, із задоволенням гуляє містом, відвідує цікаві локації та фестивалі.
Особливо їй запам’яталося відвідування дитячого простору професій, де можна було ближче познайомитися з різними напрямками роботи та дізнатися багато нового.
Можливо, саме тому зараз дівчинка все частіше повертається до своєї давньої мрії.
– Я хочу стати архітектором. Колись ця мрія трохи відійшла, але зараз знову повернулася. Мені подобається малювати, створювати ескізи, придумувати щось своє, – говорить Вероніка.
Удома вона любить спілкуватися із тваринками – у господарстві живуть собачки, котики, кури.
Особливо тепло дівчинка згадує історію про улюбленого собаку. Каже, що коли вона народилася, тато знайшов маленьке собаченя у Києві й привіз додому. Відтоді вони фактично росли разом.
Є у Вероніки і маленькі дитячі радощі. Нещодавно їй прокололи вушка, й тепер дівчинка носить сережки.
А ще у Вероніки є велика мрія, яку сьогодні поділяють тисячі українських дітей, – щоб настав мир.
Своїм ровесникам дівчинка хоче сказати просту, але важливу, річ:
– Кожна дитина повинна мати якесь заняття. Не варто цілий день сидіти в телефоні. Якби я не мала своїх захоплень, можливо, теж проводила б так час. Але коли знаходиш справу до душі – розвиваєшся, знайомишся з людьми, вчишся новому.
