Молода пара – Іванна Бейдель та Андрій Свірський – знайшла для себе досить новий для українців вид бізнесу – товарне розведення равликів. І ось уже другий рік це стало для них захоплюючим заняттям, про тонкощі якого вони готові розповідати годинами. А почалося все із знайомства в Інтернеті з тернопільськими учасниками кооперативу по вирощуванню такої екзотичної «худоби».
Минулого року на 2 сотих заклали власну слимакову «ферму». Певна річ, лише з досвідом приходить необхідна кваліфікація, але результати першого року господарювання вельми непогані – зібрали 300 кг делікатесного м’яса. І це, зважайте, при форс мажорних обставинах – рясні зливи змили частину равликів, яких доводилося визбирувати навкруги. Тепер в Угорську, де народилася Іванна, вони розширили плантацію молюсків до 17 сотих. Кожного дня для догляду за равликами потрібно затратити до 2 годин – зволожити щити, під якими вони ростуть, розсипати специфічний корм. Але перед початком потрібно підготувати поле – воно повинно мати відповідну кислотність від 65 до 80 одиниць. Згодом землю засівають спеціальною рослиною – перко (гібрид ріпаку та пекінської капусти). Саме це найбільше смакує травоїдним равликам. Далі треба мати дерев’яні щити, як розповідає Андрій, одне з найбільших капіталовкладень. Це – і захист від сонця, і годівниця, і підтримка мікроклімату. Та самого перко не досить для того, щоб слимаки швидко росли, потрібен ще спеціальний комбінований корм на основі зернових.
Що цікаво, равлики за рік з’їдають його рівно стільки, наскільки вони набирають ваги. Починають слимаків випускати на «пасовище» в кінці квітня – на початку травня, коли середня температура міцно перевалить за 15 градусів вище нуля і підросте трава. Площу, де живуть равлики, необхідно огородити цупким матеріалом – для захисту від втечі і від можливого сильного вітру, по периметру розкладають таблетовану сіль – молюски, доторкаючись до неї, відчувають опік, і це їх стримує покидати межі своєї колонії. Іванна та Андрій живуть та працюють в Тернополі. Коли приїздять у село, то доглядають равликів самі, а так в Угорську це роблять рідні Іванни. – Слимаки – істоти нічні, вдень вони відпочивають. Тому перед годівлею їх треба «збудити», для цього включаємо полив всього поля, – розповідає Іванка. – Але надмірні дощі теж погано – тоді тваринки втрачають активність, погано їдять. Найкращим попитом у покупців користується, наразі, відварене філе равлика. Найбільшими замовниками продукції в Україні є міські ресторани. Є три види цього молюска – поматія (виноградний або лісовий). Але на равликових парках використовують інших – хелікс асперса Мюлер та хелікс асперса Максіма. Андрій та Іванна культивують перший тип. Хоча він більш вибагливий до умов проживання та менший за розміром від інших молюсків, але він найсмачніший і популярніший. Перевага ще й у тому, що його споживають повністю, гурмани оцінюють таке м’ясо, як найніжніше. Подружжя дістає філе з мушлі, відварює його і вже у такому вигляді доставляє напівфабрикат по всій Західній Україні. Кілограм відвареного равлика вартує на даний час 620 грн. Розведення цього молюска в Україні набирає все більшого розмаху, тому виникла потреба у створенні не лише кооперативів, а й нещодавно зареєстрували всеукраїнську асоціацію виробників равликів. Її центр знаходиться в Тернополі, а Іванка є виконавчим директором цієї громадської організації. Сімейна ферма «Дідо Джосеф» Іванки з Андрієм входить у кооператив «Український кластер виробників равликів», у якому беруть участь до 40 чоловік, у тому числі – троє на Шумщині. За результатами минулого року, поле з молюсками з Угорська увійшло у десятку за «врожайністю» – непогано, як для початку. Насамперед, перевага кооперативу в тому, що він надає спеціальне приміщення з відповідною температурою, де можна перезимувати равликам (перед тим слимаків збирають, миють, сушать – для того, щоб впали в стан гібернації), з його допомогою можна вирішувати всі закупки, що мають стосунок до вирощування слимаків. Маючи вже певний досвід, відповідні навички, підприємці розповідають, що тонну філе равликів можна виростити на 4 сотках землі. – Якщо співпрацювати з ресторанами, вести сімейний бізнес з українськими підприємцями, то вистачає 20-40 сотих, до гектара площі, – розповідає Іванна. – Коли ж говорити про співпрацю з європейцями, то потрібні більші масштаби, їх цікавлять партії до 20 тонн. Що характерно, равлик – єдина тварина, яку, за українським законодавством, можна експортувати живою. Пора масового збору вже дозрілих мушлів з равликами настає, орієнтовно, в кінці серпня. Великими вважають молюсків, діаметром 4-4,5 см їхньої «хатки» – черепашки, і вагою 12-13 грамів. Але чим менший молюск, тим його філе ніжніше. І, дійсно, скуштувавши, приготовлених Іванкою, равликів – маринованих та запечених у соусі, переконався, яка це смакота. Як розповіла господиня, для приготування деяких страв з равликів потрібно затратити до 4 годин.
У планах Іванки та Андрія – розширення слимакового парку в Угорську, у перспективі – будівництво невеличкого мотелю для туристів.
