Скажіть, хто з нас у дитинстві не любив малювати. Принаймні, я таких не знаю, як тільки ми починали розуміти, що це щось нове і цікаве у пізнанні світу, то брали до рук олівця, ручку, фломастера і – творили. Особливо цікаво було розписати стіну або додати візерунків на шпалерах. Але з часом з’являлося нове захоплення, і ми забували про бажання малювати.
Шумчанка Яна Єзерська теж змалку бавилася, як усі діти, але з часом, як у більшості, цей дар не забувся, а, навпаки, розвинувся, десь, починаючи з 7 класу, дівчина почала розуміти, що це їй подобається і вдається. А вже після закінчення школи захопилася серйозно малюнком.
– Коли ще навчалася у школі (Яна закінчила Суразький НВК – авт.), то робила всякі плакати, стіннівки, часто малювала для себе, щоб потім подивитися, згадати і посміятися або поплакати. У шкільні роки брала участь у конкурсах, займала, хоч і не перші, але призові місця, їздила на олімпіади з образотворчого мистецтва. Малювати люблю все, але і є такі техніки, які мені ще не вдаються, та, переконана, що я це виправлю, буду докладати зусиль, щоб навчитися.
Найбільше вдаються роботи простим олівцем, тобто, графіка… Ці штрихи, лінії, перспективи… Також з кожним днем усе більше і більше мені подобається акварель, – розповідає Яна. – Раніше, до вступу у Тернопільський національний педагогічний університет імені Гнатюка (дівчина – студентка І курсу цього вузу за спеціальністю – образотворче мистецтво – авт.), акварель мені не подобалась, і, мені вона ніяк не піддавалася. Я малювала, переважно, гуашшю, але коли почала навчатися у вузі, знайомство із Заслуженим діячем мистецтв України Михайлом Кузівим змінив мій світогляд і моє ставлення до малюнка аквареллю. Загалом мені подобається малювати тварин та створювати пейзажі.
Яна захоплюється роботами багатьох художників – Леонардо да Вінчі, Рафаель, Сальвадор Далі. Та найбільше цікавиться творчістю Ганса Гольбейна Молодшого, він є справжнім майстром портрета світового живопису. Також для дівчини цікаві нідерландські художники – Ян Ван Ейк, Рогір Ван дер Вейден, Пітер Брейгель та інші.
– У мене ще небагато власних робіт, – розповідає Яна про свої перші творчі кроки. – Адже я зовсім недавно почала розвивати свій талант. Часом можу малювати хоч цілий день, якщо є натхнення, але вже тепер переконана – це те, чим я хочу займатися усе своє життя. Для цього потрібно багато працюватися, розвиватися, ну, звісно, постійно отримувати нові емоції, бо від настрою теж багато залежить – це одразу видно на полотні, – переконана юна художниця.
У дитинстві Яні допомагав малювати тато, але таке тривало недовго, бо швидко у мене почало виходити це самостійно, і малюнок став одним із хобі.
Крім малювання, Яна захоплюється музикою, зокрема, грою на фортепіано. За настановами дідуся Семена Єзерського, який багато років керував духовим оркестром в Обичі, пішла навчатися у Шумську школу мистецтв.
– Я прагну добре закінчити навчання в університеті – по-перше, заради того, аби отримати гарні знання, які допоможуть у майбутньому розвивати свій талант, а ще – хочу, аби мої батьки могли мною пишатися, хочу не розчарувати їх, адже вони роблять усе для того, щоб мені було комфортно навчатися. Обіцяю через кілька років здивувати усіх своїми творчими роботами.
Дуже сподіваюся, що молодих, творчих людей буде усе більше, які не тільки захочуть займатися улюбленою справою, обирати професію до душі, а й надіюся, що у державі для цього будуть усі належні умови.
Мистецтво – це важлива сторона життя, і саме тут я себе бачу. Як і бачу, у майбутньому сильною, вільною і незалежною нашу Україну, де кожен громадянин зможе відстояти свої права, допомагати один одному. Кожна особа, яка є громадянином цієї країни, зможе допомагати один одному. Я вірю, що ця війна припиниться, діти повернуться до своїх батьків і нарешті у нас настане мир, – на такій оптимістичній ноті завершилася наша розмова з Яною Єзерською.
А й справді, якщо у наших серцях житиме хоча б найменша частинка того, що живе у душі цієї юної українки, щирої шумчанки і красивої дівчини, яка розуміє, що для того, аби змінити світ, потрібно, спершу, працювати самому, показувати позитивний приклад, є надія, що не все втрачено. Що ми можемо змінити і себе, і світ навколо себе – треба тільки захотіти.
