Обичанка Марія – одиначка у своїх батьків. Чоловік Микола з Угорська, навпаки, виховувався у багатодітній родині. Разом з чотирма сестрами та братами. А спільно подружжя Стельмащуків дбайливо плекає дев’ятеро діточок.
Це справді благословенна сім’я – дружня та працьовита. Багато хто нині скаржиться – мовляв, важко виховати і одну дитину. Навіть коли працюєш за кордоном. А Марія та Микола лише посміхаються, коли чують таке.
Їм непросто, але не нарікають. Живуть добре. Працюють на власних 2 гектарах поля. А хата, яку придбали самі, як повна чаша. Оснащена всіма благами сучасної цивілізації. Навіть у дечому умови кращі за міські. Чи покладаються на державу. Так, отримують усі належні соціальні виплати. В іншому – надіються самі на себе. На свої працьовиті руки. Чиновницькі пороги не оббивають. Усвідомлюють, що народили дев’ять діток. І за кожного з них відповідають самі. Звісно, якщо є допомога, не відмовляються. Але найперше трудяться самі. І дітей до праці привчають.
Свою першу дитину подружжя назвало рідкісним біблійним ім’ям – Суламіта, що означає – наречена Ісуса Христа. Другу донечку нарекли Олесею. А далі у сім’ї народилися Андрійко, Павлик, Ангелінка, Давидко, Катруся, Сашко і Яночка. Найстаршій доньці – 16 років, найменшому сонцю – 4.
– Мої хлопці, коли приїхала додому з Яночкою, жартували: 5х4 – на користь дівчат, – усміхається Марія. – Кожній дитині Бог дає життя і обдаровує талантами до чогось. Так і наші з Миколою діти мають нахили до різних занять. Суламіті до вподоби прибирати, поратися на городі. Олеся любить куховарити. Обидві не цураються й іншої роботи. Суламіта грає на акордеоні – закінчила відповідний клас Шумської школи мистецтв. Олеся пише вірші.
У затишній вітальні стоїть фортепіано. За нього полюбляють сідати старші дівчата. Вони обидві навчаються у Шумському ліцеї. Мають, звичайно, свої мрії, які не поспішають розголошувати.
І 10-річна Ангелінка не відстає від сестричок – вміє крутити голубці, пекти пиріжки, ліпити вареники. А їх на один раз треба приготувати більш, як 160 штук, пиріжки.
12-річного Андрійка з дитинства усі називають поважно – господар. Він на це повністю заслуговує – дуже любить тварин, доглядає їх. У хлопця на городі є власна ділянка, на якій самостійно вирощує гарбузи, інші корми. Сам садить квочки на яйця. Коли мами немає вдома, запросто видоїть корову. Уміє управляти татовим трактором. Без допомоги дорослих вигодував такого кабана, якого в сім’ї ще не було. За виручені від продажу гроші купили двоє поросят, які далі сам доглядає. Коли повертається зі школи, то спершу іде до хліва. Подивитися, чи все в порядку. Лише тоді – до хати. Андрій уже зараз впевнено говорить про своє майбутнє – буде фермером.
На рік молодший Павлик – веселе хлоп’я, залюбки вишиває бісером. Він 2,5 року потерпає від складної недуги. Хлопцеві приділяють чи не найбільше уваги в родині – 3-4 рази на рік мама їздить з синочком на лікування у санаторії.
Ангелінка з Давидком навчаються разом у 3 класі, Катруся – першокласниця, Сашко та Яночка – дошкільнята.
Праця і Слово Боже – головні цеглинки у фундаменті виховання дітей у цій сім’ї. Не так давно Марія отримала від держави почесну нагороду – звання «Мати-героїня». Крім цього, держава надає щомісячну допомогу – сукупно до 10 тисяч гривень.
– Ми вдячні за підтримку, адже наші бабусі та мами, у яких теж були багатодітні сім’ї, такого не мали, – розповідає Марія Стельмащук. – Хоча стараємося власними силами давати собі раду.
Сусіди про сім’ю Стельмащуків лише найкращої думки.
– Прекрасна родина, чудові діти. Дружні, згуртовані, виховані, працьовиті. Коли йдуть зі школи додому біля мого обійстя, часом пригощу чимось, – розповідає Ольга Слободянюк. – Візьмуть, подякують, ніколи самі не смакують. Знають, що треба поділитися з меншими.
Ось такий, ніби простий, на перший погляд, рецепт життя – праця, терпіння віра і справи по вірі. А який він складний для багатьох з нас?
А родина Стельмащуків – приклад для багатьох. Того, як долати життєві проблеми. І власною працею досягати успіху.
Читати також:
Жіноче царство шумчанина Романа Заблоцького
Тоня Левенець хоче жити. Шумчани можуть долучитися до порятунку землячки
Де шумчанам шукати допомоги психолога. Якщо у місті немає такого спеціаліста
Що робити з безпритульними тваринами у Шумську. Досвідом ділиться місцева волонтерка
