Понад рік тому обірвався зв’язок із військовослужбовцем Василем Вавіліним із Великодедеркальської громади. З того часу чоловіка вважали безвісти зниклим.
Народився Василь 6 березня 1986 року у Шкроботівці у багатодітній родині. Тут навчався у школі, тут минули його дитинство та юність. Батьки виховували шестеро дітей. Тож Василь мав ще четверо сестер та одного брата, який, на жаль, помер у молодому віці.
Рано відійшов у засвіти тато. Мама, Надія Кирилівна, працювала у селі на фермі – доглядала за телятами. Тож Василь їй допомагав. Був неодруженим.
Із перших днів повномасштабного вторгнення Василь Вавілін став до лав захисників України – це було 25 лютого 2022 року. Служив водієм кулеметного взводу 3 механізованого батальйону.
Від 24 жовтня 2024 року його вважали безвісти зниклим. Нещодавно за результатами ДНК-експертизи, підтвердили смерть військовослужбовця. Він загинув у районі населеного пункту Веселе Курської області.
– Василь був добрим, відповідальним чоловіком, – каже староста села Людмила Ковбасовська.
Таким і залишиться у пам’яті рідних, односельців, усіх, хто його знав, любив, поважав.
Василь Вавілін повернувся навіки до рідного дому на щиті. У центрі Великих Дедеркал, біля Алеї Пам’яті, священнослужителі відправили заупокійний молебень. Далі кортеж вирушив до домівки воїна, у Шкроботівку, де відбувся чин похорону за християнськими звичаями.
Поховали військовослужбовця на сільському кладовищі з усіма військовими почестями. Йому назавжди буде 38…
Фото зі сторінки Великодедеркальської громади.
