На Площі Героїв Майдану у Шумську відбулася мирна акція на підтримку безвісти зниклих та полонених воїнів.
Хвилиною мовчання присутні вшанували захисників, які віддали своє життя у боротьбі з російським загарбником.
Ведучі зачитали списки зниклих безвісти жителів Шумщини. Кожне ім’я – це людське життя, це чиясь родина, біль очікування і надія, що не згасає.
Благочинний Шумського благочиння ПЦУ м.Шумськ Миколай Бабій звершив молитву за зниклих безвісти, за полонених, за їхнє якнайшвидше повернення додому та за силу для тих, хто їх чекає. Також закликав усіх не бути байдужим до долі наших захисників – поранених, полонених, безвісти зниклих і тих, хто сьогодні стоїть зі зброєю на позиціях.
– Тільки що ми стали свідками того, скільки пролунало імен безвісти зниклих, які захищали кожного із нас. І сьогодні тут повинен стояти кожен із вдячності за ту велику жертву, яку принесли ці воїни-захисники, – зазначив о.Миколай.
– Ми сьогодні висловлюємо свою підтримку тим родинам, чиї прізвища названі на цій площі. І за кожним – своя доля, своя сім’я, своє будування майбутнього, яке зупинилося у момент повідомлення, що цей Герой пропав безвісти чи в полоні, – зазначив під час виступу міський голова Вадим Боярський. – З молитвою до Бога за кожного нашого Героя. І нехай найшвидше настане той момент, та хвилина, та секунда, в яку кожна сім’я почує добру звістку про повернення наших Героїв.
Родини безвісти зниклих ділилися своїм болем, надіями та відчаєм. Віолета Мелешко розповіла, як чекає свого чоловіка Ігоря Мелешка, який зник рівно рік тому – 15 січня минулого року. Рік, як дружина живе у невідомості, рік, як дитина не бачить тата. Вона – не лише голос чоловіка, вона – голос кожного зниклого безвісти, кожної дружини, матері, дитини, сестри.
Дочка зниклого безвісти воїна Михайла Вілька Анастасія знову прийшла на акцію. Минулого разу вона розповідала про тата та вітчима, які зникли безвісти. Боротьба за тата триває майже два роки. А вітчим уже повернувся додому – на жаль, на щиті.
Дочка зниклого безвісти воїна Володимира Андрійчука Ірина Грицаюк закликала почути голоси рідних, бо кожен безвісти зниклий чи полонений заслуговує на життя та свободу.
Проникливий вірш зачитала дружина зниклого безвісти воїна Павла Супрунюка Оксана.
Протягом заходу діяла благодійна скринька – усі мали можливість задонатити на українське військо.
Творчий колектив «Погорина» виконав пісню «Молитва за солдата».
