Великодедеркальська громада оплакує Героя-захисника. Рідна земля прийняла у свої обійми молодого воїна, матвіївчанина Дениса Диванюка.
Народився військовий 18 травня 1999 року у багатодітній родині. Велику роль у вихованні Дениса відіграла бабуся. У сім’ї він був старшою дитиною, мав ще трьох молодших сестер, дві з них зараз навчаються у Матвіївцях: Марійка – в 11 класі, Оля – у 9. Сестра Лілія проживає на Запоріжжі.
У шкільні роки Денис дуже полюбляв грати у футбол, навіть казав, що буде футболістом.
– Спокійний, врівноважений, – каже про хлопця староста села Ігор Яремчук. – Грав за сільську футбольну команду, захоплювався тенісом.
– Денис цікавився інформатикою, любив спорт, – розповідає про свого випускника класний керівник Василь Пришляк. – Ладнав з однокласниками, був товариський, приязний, веселий, щирий.
Після закінчення школи у рідних Матвіївцях, навчався у Тернопільському вищому професійному училищі №4 ім.Михайла Паращука на муляра-штукатура. Згодом їздив на заробітки до Польщі. Працював у Тернополі.
– Денис був «золотою», слухняною дитиною, – розповідає сусідка Зоя. – Мав дівчину Діану, з якою планував одружитися.
Коли розпочалася повномасштабна війна, Денис повернувся з-за кордону, аби захищати нашу державу від лютого ворога. На війні – його дядько, двоюрідні брати.
І Денис обрав нелегкий шлях військовослужбовця. У 2024 році підписав контракт. Служив командиром відділення – командиром екіпажу безпілотних літальних комплексів відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів механізованого батальйону військової частини.
5 квітня 2026 року Денис Диванюк загинув біля населеного пункту Межова Синельниківського району Дніпропетровської області.
Похоронний кортеж із загиблим воїном зустріли родина, друзі, однокласники, небайдужі мешканці Великодедеркальської громади. У рідних Матвіївцях відбулося заупокійне Богослужіння та чин похорону.
Молоде життя військовослужбовця обірвала війна. Денису було лише 26. Вік, у якому ще стільки попереду: кохання, мрії, плани. Та збутися їм не судилося. Пам’ять про Дениса залишиться у серцях рідних, у спогадах близьких людей та односельців.
Низький уклін Тобі, воїне, та вічна пам’ять!
