Пішло, як брехня по селі. Ця народна приповідка відома давно. І дуже правдива. Адже, як не крути, неправдиві новини поширюються у маси зі швидкістю світла. Людям вони завжди цікавіші, бо приваблюють часто сенсаційністю, шокують подробицями і так далі.
«А ти чула?» – такою часто була перша фраза сарафанного радіо. З розвитком соцмереж це явище набуло дещо іншого формату. Хоча суть залишилася такою ж.
Зовсім недавно у нашому житті з’явилося таке поняття, як фейк, і дуже швидко заволоділо світом.
Що таке фейк? Як його розпізнати і як не потрапити на гачок до творців фейкових новин? Щоб розібратися у цьому, редакція сайту «Shumsk.Info» підготувала серію матеріалів, що стосуються медіаграмотності. Сподіваємося, що вони допоможуть вам поповнити свої медіазнання і навчитися якісно сприймати інформацію, яку нам пропонують.
Як нами маніпулюють
Спершу розберімося, що таке фейк. Це – фальшива новина, несправжня, неправдива. Тобто, та сама брехня.
Для чого створюють і поширюють фейки? Для того, щоб досягти бажаного ефекту – спотворити реальність та підірвати довіру до конкретного суб’єкта чи інституції.
Особливо часто застосовують таку практику зараз, коли триває повномасштабна війна. Адже люди вразливі і легко піддаються різного роду маніпуляціям. Охоче сприймають сенсаційні новини. Навіть більше, до таких новин у них особливий інтерес. Тому у творців фейків зараз золоті жнива.
Хтось таким чином готується до майбутніх виборів, хтось робить це, аби заробити, особливо поширене шахрайство, пов’язане з банківськими коштами. Комусь вигідно маніпулювати свідомістю українців під час війни. Налаштувати нас один проти одного, проти влади, війська і так далі. Кому це вигідно? Неважко зробити висновки.
Пам’ятайте про «три сита»
То ж як розпізнати, що новина, яку нам пропонують, ніякої користі не принесе, а, навпаки – може нашкодити.
Є така легенда про три сита. Її часто використовують дослідники фейкових новин, щоб допомогти читачам розпізнати їх і навчитися не поширювати того, у чому сам не впевнений.
Один чоловік запитав у Сократа:
– Знаєш, що мені сказав про тебе твій друг?
– Зачекай, – зупинив його Сократ, – просій спочатку те, що збираєшся сказати, через три сита.
– Три сита?
– Перш, аніж що-небудь говорити, потрібно це тричі просіяти. Спочатку через сито правди. Ти впевнений, що це правда?
– Ні, я просто чув це.
– Значить, ти не знаєш, це правда чи ні. Тоді просій через друге сито – сито доброти. Ти хочеш сказати про мого друга щось хороше?
– Ні, навпаки.
– Виходить, – продовжував Сократ, – ти збираєшся сказати про нього щось погане, але навіть не впевнений в тому, що це правда. Спробуємо третє сито – сито користі. Чи так вже необхідно мені почути те, що ти хочеш розповісти?
– Ні, в цьому немає необхідності.
– Отже, – підсумував Сократ, – в тому, що ти хочеш сказати, немає ні правди, ні доброти, ані користі. Навіщо тоді говорити?
Тобто, перш, ніж поширити інформацію у соцмережах, яка вас зачепила, переконайтеся що вона правдива, не зашкодить іншій людині та чи буде із неї якась користь.
Не вірте, доки не перевірили
А як розпізнати, чи новина, яку нам пропонують, правдива? Для цього потрібно перевірити її хоча б у трьох джерелах. Якщо ви загуглили інформацію і бачите, що жодне інше джерело не подає такої новини, найімовірніше, що це – фейк. Тому не варто поширювати її, щоб не дезінформувати інших.
Наступне – перевірте, хто запостив таку інформацію. Часто це роблять з фейкових акаунтів. На аватарці може бути фото, але такого плану, що обличчя не видно. Часто, замість людини, є фото квіточок, котиків, персонажів з мультиків.
Варто перевірити, коли створена така сторінка. Нерідко буває так, що вона з’явилася за кілька днів до того, як тут поширили фейк, містить дуже мало або не має зовсім даних про автора сторінки, і зовсім відсутні інші дописи. Крім того, у багатьох випадках такий пост може маркуватися як реклама.
Чим загрожує зайва інформація
Навіть, якщо ви переконалися, що інформація, яку збираєтеся поширити, пройшла «через три сита», зверніть увагу ще й на такі моменти.
Перше – дата опублікування новини. Бо часто буває таке, що подія сталася ще рік тому, а ми не звертаємо на це уваги та репостимо інформацію.
Ось, скажімо, людину, яку оголосили у розшук, як зниклу, давно знайшли, а ми слізно репостимо і своїм вчинком закликаємо робити це інших. Добре, якщо людину знайшли живою і все закінчилося добре, то це ще пів біди, а якщо – ні. Уявляєте, як це ще раз переживати рідним?
Звертайте увагу на місце, де відбувається подія. Якщо закликають взяти участь у якісь навіть доброчинній акції, яку, скажімо, організовують у Харкові, то подумайте, чи потрібно це репостити для шумчан. Вони ж туди не доберуться так швидко і не зможуть долучитися.
Коли поширюєте новину, думайте й про те, чи потрібна вона підписникам вашої сторінки, яку користь для них принесе і чи цікаво для них те, що ви репостите, і яку користь для них не принесе.
Так, ми живемо у вільність країні, маємо право вибору і можемо без цензури висловлювати власну думку. Усе вірно. Але задумайтеся над тим, якої шкоди завдає нам зайва інформація. Наш мозок часто не справляється з таким інтенсивним потоком, і ми починаємо скаржитися на відсутність часу, втому, недуги, стаємо дратівливими, байдужими і перестаємо розуміти, де правда, а де кривда. І не забуваймо при цьому, що це комусь на руку.
У своїх наступних публікаціях ми спробуємо на конкретних випадках показати, як поширюють фейкові новини і пояснити, як розпізнати, що це – фальшива інформація. Тому слідкуйте за публікаціями на сайті «Shumsk.Info» та нашою сторінкою у FB.
Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО «Інститут масової інформації» в рамках проєкту
міжнародної організації Internews Network.
