Два роки він прокидався удосвіта, готував сніданки, лікував дітей під час хвороб, заплітав донькам коси, прибирав, готував їжу і щовечора чекав на дзвінок дружини з-за кордону.
У той час, коли Ольга Фасолько працювала в Ізраїлі, на плечі її чоловіка Михайла лягла відповідальність за п’ятьох дітей і весь дім.
Він не скаржився, не рахував безсонних ночей і не шукав легших шляхів. Просто робив усе, аби його діти росли в любові та турботі.
Срібне весілля та почесне звання
«Мати-героїня»
Сьогодні шумчани Михайло та Ольга Фасольки виховують велику дружну родину, радіють успіхам своїх дітей та найбільше мріють про повернення додому сина-військового.
Разом із дружиною Ольгою вони цьогоріч відзначили срібне весілля. Подружжя виховало п’ятеро дітей – двох синів та трьох доньок.
Нещодавно пані Ольга отримала почесне звання «Мати-героїня», однак у родині переконані: виховання дітей – це спільна праця мами й тата.
Знайомство, яке переросло у міцну сім’ю
Історія кохання Ольги та Михайла розпочалася багато років тому. Після закінчення Шумського профтехучилища Ольга мріяла вступити до медичного навчального закладу, але згодом обрала фінансово-економічний інститут. Навчання не завершила й почала працювати у продуктовому кіоску. Саме туди Михайло привозив хлібобулочні вироби.
Так і познайомилися. Молодий чоловік відразу звернув увагу на дівчину, яка припала йому до душі. Згодом вони побралися і створили велику дружну родину.
Старший син Богдан обрав шлях захисника України
Найстаршому синові Богдану нині 24 роки. Ще з юних років він мріяв стати військовим. Навчався у Збаразькому військовому коледжі, а згодом планував вступити на спеціальність «Кібербезпека» у Києві. Однак через проблеми із зором не зміг реалізувати цей задум.
Невдовзі хлопця призвали на строкову військову службу.
Через пів року після того розпочалося повномасштабне вторгнення. Богдан підписав контракт і став на захист України. Уже чотири роки він служить у лавах Збройних сил України, з яких два роки перебуває на Покровському напрямку.
– Спочатку син не сказав, що підписав контракт, – пригадує мама. – Попросив, щоб ми приїхали до нього на день, аби побути разом. Тоді я зрозуміла, що Богдан підписав контракт.
Минулого року у житті військовослужбовця сталася ще одна важлива подія – він освідчився своїй коханій Олександрі, яка родом із Малих Садок. Молодята мріють, щоб війна якнайшвидше завершилася, і вони змогли створити власну сім’ю.
У кожного з дітей – свої захоплення та мрії
Друга дитина у родині – Анна. Вона навчається на третьому курсі Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії за спеціальністю «Англійська мова та зарубіжна література». Дівчина з дитинства мріяла стати вчителькою.
Разом із братом Анна дуже любить читати книги.
– Донька жартує, що їй уже потрібна окрема поличка для книг, бо всі не поміщаються, – усміхається мама.
Софія, яка перейшла до десятого класу, успадкувала творчі здібності від тата. Вона навчається у Шумській школі мистецтв, захоплюється малюванням, створює букети зі стрічок, випікає й розписує імбирне печиво, а також виготовляє ляльки-мотанки.
Ще одна донька, Люба, також творча особистість. Дівчина в’яже іграшки та створює прикраси з бісеру.
Наймолодший у сім’ї – десятирічний Степан. Хлопчик захоплюється шахами та неодноразово здобував призові місця на змаганнях.
Творчі здібності – сімейна риса Фасольків
Творчою людиною є й сама пані Ольга. Вона вишиває картини хрестиком і бісером, а зараз працює над сорочкою для доньки.
– Без діла сидіти не люблю, – зізнається жінка.
А Михайло, за словами рідних, – майстер на всі руки. За що не візьметься, усе доводить до ладу.
Втрати, випробування та мрія про власну справу
Та в житті родини були й непрості часи. Подружжя рано втратило батьків. Мама Ольги померла двадцять п’ять років тому, а згодом трагічно загинув і її батько. Батьків уже багато років немає і в Михайла.
Сім’я завжди мріяла відкрити власний бізнес, робила у цьому перші кроки, але не вистачало коштів для повноцінного розвитку власної справи.
Спочатку торгували вживаними речами по селах, згодом – новими. Однак коштів постійно бракувало.
Два роки розлуки заради майбутнього дітей
Подруга запропонувала Ользі поїхати на заробітки до Ізраїлю.
– Степанко часто хворів, адже мав бронхіальну астму. Троє наших дітей важко переносили навіть невисоку температуру. Коли вони хворіли, у мене починався панічний страх. Михайло тоді казав, що не знає, кого рятувати першого, – розповідає пані Ольга.
Саме тому чоловік не міг залишити дітей і працювати за кордоном. Тому поїхала дружина.
Два роки Ольга була в Ізраїлі, а Михайло залишився вдома з п’ятьма дітьми. Найменшому Степанкові тоді було лише два рочки.
Чоловік сам готував їжу, прибирав, дбав про побут, а доньки завжди були охайно заплетені. Старший син Богдан допомагав батькові, донька Анна брала на себе частину домашніх справ та допомагала куховарити.
– Якби чоловік не давав ради, я ніколи б не залишила його самого з дітьми, – зізнається пані Ольга. – Я була спокійна, бо знала, що вдома все буде добре.
Найбільша мрія родини – повернення сина та мир в Україні
Сьогодні подружжя вже не планує їхати за кордон. Найбільше вони цінують можливість бути разом.
– Зараз хочеться триматися купки, – каже пані Ольга. – Найбільша наша мрія – щоб закінчилася війна і повернувся додому син Богдан та всі українські воїни, які сьогодні захищають нашу державу.
У родині Фасольків переконані: головне багатство – це не матеріальні статки, а любов, взаємопідтримка та єдність.
Бути татом – найважливіша професія
Історія Михайла Фасолька – це приклад того, що справжній батько не лише забезпечує родину, а й уміє бути турботливим, терплячим і сильним. Саме такі чоловіки щодня доводять: бути татом – це не просто статус, а велика відповідальність і найважливіша професія у житті.
У третю неділю червня в Україні відзначають День батька, який щороку набуває все більшої популярності. У День батька родина Фасольків бажає всім українським татусям здоров’я, Божого благословення, родинного затишку та найголовнішого – миру і повернення додому всіх захисників України.
