Шумська громада знову у жалобі. У боротьбі з російським окупантом загинув залісчанин, захисник України Леонід Навроцький.
Народився чоловік на Хмельниччині. Потрапив до Залісець у молодому віці, коли приїхав туди на заробітки. Тут і залишився, бо знайшов своє кохання – поєднали долі з Надією.
Спочатку Леонід працював у селі, в колгоспі, згодом почав їздити на заробітки – у Київ, за кордон. Подружжя виховало та виплекало трьох донечок. Дружина вчителює у місцевій школі. Обрала педагогічний фах і найменша донечка – Катя, яка працює вчителем фізичної культури. Старша, Таня, проживає у Василькові на Київщині, а середня, Марина – у Рівному.
З початком повномасштабного вторгнення окупантів в Україну Леонід Навроцький одним із перших став на захист рідної землі. 26 лютого пішов до військкомату добровольцем.
– Леонід мав золоті руки, був будівельником, робив ремонти. Немає у селі такого будинку, де б Леонід не допомагав, був майстром на всі руки, – каже староста Анатолій Вінічук. – Був веселим, позитивним, завжди з посмішкою на обличчі, таким собі «живчиком». У 50 років ще грав у футбол за сільську команду, і добре з цим справлявся. А ще Леонід Броніславович ніколи не їздив автобусом, навіть, до Шумська, а тільки на велосипеді з наплічником на спині – це для нього було «за щастя». Чоловік казав усім, що рух – це здоров’я.
– Леонід був нашим кумом, мій чоловік хрестив у них старшу доньку, а його дружина – нашу, – розповідає мешканка Залісець Любов Павлюк. – Дуже прикро і важко без Леоніда. Подружжя Навроцьких живе через дорогу від нас. Про Леоніда не можна нічого поганого сказати, він до кожної людини мав підхід, мав руки золоті, будівельник від Бога, хороший сім’янин. Любив дітей, і вони відповідали йому взаємністю. Коли приходив у відпустку, навідався до нас і каже до чоловіка: «Куме, як ті москалі мені поперек горла стоять?». Нам його буде не вистачати. Це була людина з великої букви та великого слова.
Дуже добрий, чуйний, роботящий, а ще – мужній – саме таким запам’ятають Леоніда односельці.
Життя воїна обірвалося 9 вересня 2023 року, під час виконання бойових завдань, внаслідок мінометного обстрілу. Леонід до останнього подиху, разом із побратимами, боровся за свободу та незалежність нашої держави.
Односельці, сусіди, друзі, знайомі, побратими зустріли кортеж із тілом Героя «живим» коридором.
З усіма військовими почестями поховали Леоніда Навроцького у Залісцях. Важко сприймати смерть наших захисників. Ще важче знайти слова втіхи і підтримки для родини. Бо без надійного плеча залишилася дружина, без батьківської поради – діти, без люблячого дідуся – онуки. 56 років – стільки назавжди буде Леоніду.
Низький уклін Герою, який боровся за мирне небо над Україною і віддав за це життя!
Леонід Навроцький став шостим мешканцем Залісців, який загинув під час повномасштабної війни. Перед тим на щиті повернулися додому Олександр Луцик, Іван Горобець, Сергій Руденький, Андрій Панасюк, Олег Ярмолюк.
