Болючу втрату переживає Великодедеркальська громада – 13 листопада 2024 року зупинилося серце військовослужбовця, захисника України, радошівлянина Сергія Мушенка.
Мама воїна – корінна радошівлянка. Ще молодою поїхала до родичів на Запоріжжя, там вийшла заміж. У 1971 році народився синочок Сергій. Згодом переїхали на батьківщину мами.
У 19 років Сергій залишився сиротою – відійшла у засвіти мама. Тож проживав із бабусею Марією, якої не стало у 2004-ому.
Сергій одружився. Його обраниця Тамара – теж радошівлянка. Навчає дітей української мови та літератури у Великодедеркальській ЗОШ І-ІІІ ст.
У подружжя народилося троє діток: донечка Римма та двоє близняток – Софія та Сергій. Діти добре навчалися, двоє з них закінчили школу з відзнаками.
Старша донька Римма уже заміжня, проживає на Рівненщині, Софія та Сергій – студенти.
Сергій працював у місцевому колгоспі механізатором. Любив техніку, мав удома трактора та сільськогосподарський реманент до нього. Згодом почав їздити на заробітки.
Із грудня 2022 року Сергій Мушенко служив у Шумському ТЦК. Потім його направили на Донеччину – захищав Україну від російського агресора. За станом здоров’я воїна перевели у військову частину на Рівненщину, пізніше – на Чернівеччину.
Був солдатом, навідником зенітного кулеметного взводу зенітної кулеметної роти. За період служби декілька разів приходив у відпустку.
Влітку приїжджав на день народження внучки Христинки, якій тоді виповнився рочок.
13 листопада раптово зупинилося серце захисника, військовослужбовця Сергія Мушенка.
Вчора надвечір живим коридором, схилившись на колінах, зустріли на щиті траурний кортеж із захисником родина, друзі, знайомі, односельці та небайдужі люди. Вони провели воїна до рідної домівки. Сьогодні військовослужбовця поховали у рідній Радошівці, з усіма військовими почестями.
– Сергій користувався авторитетом серед хлопців та односельців. Був ініціативним, ніколи не відмовляв, якщо треба було допомогти, відгукувався на всі пропозиції. Завжди брав участь у громадському житті села: потрібно дорогу підсипати чи на кладовищі покосити – відразу ж брався до роботи, – каже староста села Світлана Семенишин.
Таким щирим, активним та доброзичливим запам’ятають односельці захисника Сергія Мушенка.
У Героя залишилися дружина, діти, онучка. Малеча знатиме про свого відважного дідуся-захисника із портрета та з розповідей рідних.
Вічна пам’ять воїнові. Нехай Всевишній допоможе рідним пережити таку важку втрату.
