Два тижні ми живемо в іншому вимірі. Війна, якої ніхто не хотів, змінила не тільки звичний уклад життя.
У кожного з нас свій вклад у цю всенародну боротьбу. Хтось взяв до рук зброю і став військовим, щоб захищати наші міста і села. Хтось закачав рукави і невтомно працює, щоб наше військо та мирні мешканці у гарячих точках мали усе необхідне. Хтось забезпечує безперебійну роботу підприємств критичної інфраструктури, а хтось молиться до Всевишнього, щоб дав силу пережити лихо.
У кожного з нас своя роль, але мета одна – відстояти і зберегти Україну. Як у ці нелегкі дні ведеться у Шумській громаді? Як виборюють перемогу наші люди? Попри непростий графік, знаходимо трохи часу і розмовляємо про це з міським головою Вадимом Боярським.
– Вадиме Андрійовичу, найперше моє запитання про захист. Дякувати Богу, у нас спокійно, але ми маємо бути готовими до будь-яких викликів. З чого починали і як удосконалювали цю систему?
– З першого дня війни люди зрозуміли, що треба діяти. За закликом міської ради через старост сіл у всіх населених пунктах нашої громади почали організовувати загони самооборони. Так, спочатку це було недосконало, але я вдячний усім, хто проявив свідомість і подбав про охорону свого села чи міста. З кожним днем система охорони удосконалювалася.
Зараз чітко окреслені конкретні кроки, що відповідають Закону України «Про основи національного спротиву».
На території Шумської громади діють територіальна оборона і добровільні формування. Вони структуризовані, мають своїх командирів, безпосереднє керівництво якими здійснює штаб району. При міській раді також створено штаб оборони, який координує роботу усіх служб на території нашої громади.
Наголошую – усі формування діють відповідно до законодавства, і ніхто не може самостійно створювати власних інших загонів оборони. Щодо громадських організацій, волонтерів, то вони можуть допомагати Збройним силам, територіальній обороні, добровільним формуванням за погодженням з їхніми командирами.
На сьогодні дуже велика кількість людей виявила бажання стати у ряди тероборони чи добровільного формування. Але це ніяк не означає, що вони не можуть бути призваними військкоматами до лав Збройних сил України.
– З початком війни Президент України підписав Указ про загальну мобілізацію населення. Його підтримала Верховна Рада. Як виконує поставлені завдання місцевий центр комплектування та соціальної підтримки (у минулому – райвійськкомат)?
– З усіма завданнями райвійськкомат справляється у співпраці з міською радою. Є багато людей, які виявили добровільно бажання іти у ряди Збройних сил і захищати свою державу. Бойовий дух, патріотичні настрої дуже високі. Фактично, з таких бажаючих уже утворилися черги. Крім того, наш військкомат виконує усі доведені завдання з питань мобілізації техніки для потреб фронту.
– Зараз багато посилів до тих, хто прибув до нашої громади у статусі біженця. Військкомат звернувся до таких громадян, як і до всіх військовозобов’язаних, прибути до них, щоб стати у резерв. Яка тут ситуація?
– Відповідно до закону про мобілізацію, усі військовозобов’язані, віком від 18 до 60 років, мають це зробити. Це вимога закону, яку необхідно виконувати. Адже військкомати на місцях повинні мати загальну картину того, що відбувається, і які резерви ми маємо. Це не означає, що громадянина, який звернувся, одразу відправлять до війська. Але облікувати військовозобов’язаних необхідно. У цьому питанні з прибулими у нашу громаду працюють старости, доносять до них таку інформацію, допомагають у реєстрації.
– Вадиме Андрійовичу, а загалом, яка кількість переселенців у нашій громаді?
– На сьогодні у Шумській громаді зареєстровано 1372 переселенці: 935 – дорослі і 437 – діти. Більшість з них приїхали до рідних, знайомих. Але чимало звернулися до нашої громади з проханням надати їм прихисток. На сьогодні ці люди усі розселені, переважно – у приватному секторі. Адже краще жити у старенькій хаті, де, може, й немає усіх зручностей, але сім’єю.
Співпрацюємо у цьому плані з готелем «Волинь». Але тут тимчасове поселення біженців. Бо ж буває, що приїжджають уночі, і треба десь переночувати. А наступного дня цими особами уже займаються соціальні служби. Вони ж працюють над тим, кому необхідно надати допомогу у вигляді соціального пакету – продуктами, одягом.
Звичайно, що не всі переселенці його потребують, адже є цілком заможні родини, але є й така категорія, яким допомога потрібна, і ми її надаємо. Для цього можна звернутися у міську раду, каб. 120 на першому поверсі.
– Зрозуміло, що приватний сектор – це краще. Але чи маєте конкретні напрацювання на той випадок, якби потік переселенців збільшився?
– Так, у резерві – школи. Ми уже адаптуємо їх для такої можливої ситуації.
– Війна згуртувала людей, і зараз кожен хоче бути чимось корисним, допомогти…
– Так, люди масово відгукуються і допомагають. Дуже багато підтримки за кордоном – і від місцевих мешканців, і від українців, наших земляків, які або виїхали туди на проживання, або перебувають на території сусідньої держави. Їх так багато, що усіх не назвеш, та й, переважно, люди не хочуть, щоб звучало їхнє прізвище, бо допомагають не для похвали, а хочуть зробити свій вклад у нашу спільну боротьбу. Такі ситуації ми відпрацьовуємо з нашими колегами з прикордонної служби, щоб доставляти цю допомогу.
На сьогодні у міській раді утворено гуманітарний штаб Шумської громади, і її працівники залучені до його роботи, аби цю допомогу приймати, сортувати, відвантажувати та відправляти до місць призначень. А це – військові частини, гарячі точки, де мирні мешканці страждають через обстріли та бомбардування, залишаються без води, одягу, їжі. І ми стараємося їм усе це доправити.
Долучаються до цього гуманітарного процесу фермерські господарства та підприємства, пекарні. А це – борошно, крупи, цукор, яблука. Не було такого випадку, щоб я звернувся до когось, і мені відмовили. Навпаки, часто запитують, а чому нас не залучаєте? Тоді я пояснюю: нам потрібен резерв, бо зараз економіка держави працює не неповну потужність, і ми повинні берегти цей ресурс на майбутнє.
Потік допомоги безперервний. Щодня до цієї гуманітарної місії долучаються шумчани та наші друзі за кордоном.
Завзято працюють волонтери, господині нашої громади. Жінки випікають пиріжки, печиво, деруни, ліплять вареники, роблять голубці і передають нам для відправки тим, кому це зараз найбільше необхідне – військовим і мешканцям міст, які потерпають від обстрілів та бомбардувань.
На сайті громади ми постійно звітуємо про те, звідки отримуємо допомогу і куди її спрямовуємо.
Загалом Гуманітарним штабом міської ради відправлено 80 тонн допомоги. А це – 3 вантажі у Харків, 6 – у Київську область, по одному – у Чернігівську, Сумську, Черкаську області, 3 – на Дніпропетровщину, 3 – на передову. Що стосується доставки допомоги у військові частини Київської області, то тут нам посприяв наш земляк, заступник Міністра розвитку громад та територій України В’ячеслав Негода.
Крім того, спрямовуємо цю допомогу на військкомат, територіальну оборону, переселенцям.
– На території області, громади, як і в Україні, діє комендантська година, а також заборона на продаж алкоголю. Чи усі виконують таку вимогу, продиктовану вимогами воєнного часу?
– У перший день, коли оголосили про таке рішення, було 1-2 магазини, де ще сумнівалися, чи їм це виконувати. Але відповідну роботу проводили поліція, Держпродспоживслужба, і на сьогодні це урегульовано.
Чітко поставлено таке питання і перед добробатами. У разі виявлення випадків вживання алкоголю їхніми учасниками таких осіб будуть виключати.
Є рішення штабу оборони області про те, що у разі виявлення нетверезих водіїв за кермом, їхні транспортні засоби будуть вилучені для потреб армії. У Тернопільській області уже є одинадцять таких випадків.
Щодо комендантської години, то вона діє з 22.00 до 06.00. У цей час усі громадяни мають знаходитися вдома. Заборонено перебувати на вулиці, потрібно вимикати світло у будинках. Винятки можуть бути для працівників кризової інфраструктури – наприклад, хлібозаводів, медиків, військкоматів, тероборони, добровільних формувань.
Також діє заборона на носіння військового одягу, зброї або предметів, схожих на зброю, тими громадянами, які не мають на це права.
– Яка ситуація щодо забезпечення продуктами харчування торговельних точок громади та з ціновою політикою?
– Дякувати Богу і людям, що у нас зараз немає черг, мешканці громади зберігають спокій, і це приємно відзначати. Закликаю усіх і надалі керуватися здоровим глуздом, не купувати за раз багато, треба, щоб вистачило усім. Зараз у нашу громаду приїхала майже тисяча переселенців, і вони теж закуповують товари, і на це потрібно зважати.
Щодо росту цін, то таке явище, звісно, буде, адже економіка держави зараз працює в умовах війни. Ми реагуємо на таке, але обережно. Зрозуміло, що зростають закупівельні ціни. Але, спільно з Держпродспоживслужбою ми контролюємо, щоб не було спекулятивного росту цін. Має бути адекватна торговельна націнка.
– Ще таке запитання: як в умовах воєнного часу працюють медицина та освіта? Є багато запитань з приводу того, що буде після завершення двотижневих шкільних канікул?
– Наша медицина готова працювати в умовах, що склалися. Є відповідні приміщення, обладнання, спеціалісти.
Що стосується навчання, то освітній процес в умовах війни неможливий. Важко уявити, як будуть сидіти за партами діти, коли по кілька разів на день звучить сирена, і треба ховатися в укриття.
Розглядається питання про організацію дистанційного навчання у школах громади.
– До речі, про сирени, давайте ще раз нагадаємо мешканцям громади, що треба робити, коли вони звучать. Бо, чесно кажучи, багато хто думає, що у нас спокійно, і зовсім на них не реагує.
– І це погано. Спробую ще раз пояснити. Систему оповіщення вмикаємо не ми, це робить обласна служба цивільного захисту. І вмикає тоді, коли, наприклад, з ворожої території вилітає літак. Ніхто ж не знає, як він змінить свою траєкторію і куди випустить ракету. Тому сигнал тривоги вмикають на всій Україні чи на частині регіону. Добре, якщо наші системи ППО зіб’ють ціль. Тоді звучить сигнал про відбій повітряної тривоги. А якщо ні? Що тоді? Тому реакція на сирену має бути адекватною.
Перший цикл, це коли оповіщають про тривогу. І найідеальніший варіант – шукати, де сховатися, бути готовим. Перелік бомбосховищ є розміщений на фейсбук-сторінці міської ради.
Другий цикл – це відбій. Хочу ще раз наголосити, що під час воєнного стану ніяких навчальних сирен немає.
– Які слова адресуєте шумчанам у цей нелегкий час?
– Найперше, зберігаймо спокій. Якщо виявляєте підозрілих осіб, транспорт повідомляйте про це у поліцію або на «гарячу» лінію міської ради за номером: 068-209-10-18.
Якщо маєте можливість, відповідні запаси, допоможіть військовим, переселенцям. Якщо поряд з вами живе родина, де сина, чоловіка чи батька мобілізували, запитайте, чи потрібна їм допомога.
Зараз у міську раду є дуже багато звернень, особливо з-за кордону, з пропозиціями допомогти коштами, які вони хочуть надіслати на рахунок міської ради. У такому випадку ми просимо спрямовувати їх на рахунок Збройних сил України. Там ця підтримка зараз важливіша. Ми довіряємо нашим Збройним силам і переконані, що ці кошти будуть використані правильно.
Ще раз хочу подякувати усім, хто долучається до спільної роботи по захисту нашої батьківщини – військовим, поліції, теробороні, учасникам добровільних формувань, волонтерам, працівникам критичної інфраструктури, підприємствам, які працюють. І я закликаю працювати усіх, хто має таку можливість, щоб наша економіка не стояла, щоб була сплата податків. Тому дуже приємно бачити, як, незважаючи на непрості часи, фермерські господарства та сільгосппідприємства уже розпочинають польові роботи, і це радує.
Дякую кожній людині, кожному мешканцю громади, які своєю працею, своїм вкладом роблять усе, щоб наблизити мир. Слава Богу! Слава Україні!
Хоч і страшно було чути вибухи, стрілянину, але не хотілося залишати Київ
Усе про захист, волонтерство, біженців та ціни у громадах Шумщини
Шумщина активно збирає допомогу українській армії та мирному населенню у гарячих точках
Яка ситуація у Шумській та Дедеркальській громадах через воєнні дії і що варто знати
У районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки Шумська розповіли про мобілізацію та тероборону
