Виставка картин «Подих палітри» у барвах Михайла Грицаюка, присвячена його 55-літньому ювілею, розгорнута у фойє районного Будинку культури. Це його дев’ятнадцята персональна виставка. Майже 50 років художник відтворює красу на полотні. Він – народний майстер з живопису України, як каже сам, самородок.
Ще зовсім малим мама дала Михайлику пензлик у руки. З тих пір і малює. Талант художника передався Михайлу передалися від дядька Миколи та батька Йосипа. Працюючи у художній майстерні, професійних підказок почерпнув для себе і Володимира Нікульшина (на жаль, нині покійного) та Сергія Мельничука. А першою нагородою стало зайняте друге місце у конкурсі малюнків на асфальті, тоді Михайло відвідував підготовчу групу.
– Пригадую, була тема миру, і я намалював прикордонника на фоні вишки, колючого дроту, а ззаду ішла собака. Вийшло так, що прикордонник тягнув її за собою.
Хоча ніде не навчався цьому мистецтву, малює майже щодня. Створює красу на полотні, переважно, олійними фарбами. Як каже, пробував працювати акрилом, гуашшю, аквареллю – не його. У наш час олійні фарби найдорожчі.
Найбільше любить пейзажі. Може малювати їх заплющеними очима. А ще до вподоби передавати на полотні квіти, зараз «набиває» руку на портретах, як каже, це складніше.
– Намалював портрет дружини, і себе пробував, – каже художник.
Та найшвидше виходить пейзаж. Але що б не творив, без натхнення – ніяк. А коли воно з’являється, зачиняється у майстерні, аби ніхто не заважав, і за п’ять годин полотно оживає розмаїттям фарб. А коли немає натхнення, то може малювати і два дні по дві-три години. Працює переважно, у класичному стилі.
Найдовше, над чим доводилося працювати художнику, це іконопис у храмах, робота займала 3-4 дні. Та найбільшим малюнком був надворний декор, який створив товаришу – 3 на 7 метрів. У дедеркальському храмі є фреска над аркою, 2 метри у висоту і 12 у ширину, її по-новому переробив Михайло Грицаюк.
Малює картини і на продаж. Як каже Михайло Йосипович, він – комерційний художник. Полотна автора є по всій Україні. А потенційними замовниками найбільше є жінки, які перебувають за кордоном. У день, коли ми спілкувалися, ще одне полотно поїхало на Івано-Франківськ.
Звичайно, ціна картини залежить від розміру, теми, наприклад, полотно метр на метр вартує 3 тис. грн.
– Маю поціновувача свого мистецтва з Нетішина, який замовив п’ять картин, три з них – квіти. Вони мені теж до вподоби, – каже Михайло. – А ще люблю малювати жовтогарячими кольорами, які найближче до душі, можливо, тому, що народився в осінню пору, і найбільше використовую червоні, жовті, оранжеві тони.
Представляв свої виставки художник-шумчанин у Новоград-Волинському 11 років поспіль на Міжнародному літературно-мистецькому святі «Лесині джерела», двічі – у Києві, у Палаці «Україна», чотири – у Тернополі в «Березолі» та, звичайно, у Шумськ.
Оглядаю ювілейну виставку Михайла – по-особливому притягує картина «Немов би роки».
– Це – моя фішка, – каже Михайло. – Я їх уже намалював біля двох десятків, правда, щоразу щось змінював, адже не копіюю картини.
Мистецтво Михайла Грицаюка має гарні відгуки. Відвідувачі виставки залишають їх автору полотен. «Дуже краса», – пишуть жителі Суража. Васьківчанин О.П.Скоропадюк: «Небесна краса». Сусіди з вул.Миру в захопленні від усіх картин. А.А.Яцишин: «Молодець. Всі полотна писані з відчуттям реальності та буття життя. Виконані високопрофесійно та майстерно. Видно, що художник відчуває світло-тінь, нюанси, перспективи та поєднання кольорів у фарбах». Учні ДНЗ «Шумське ПТУ» теж поринули у світ мистецтва і отримали масу задоволення від побаченого: «Художник дуже талановитий: великий молодець». Дочка Уляна від рідних висловила побажання: «Тато, ти молодець. Ми, рідні, як ніхто інший, знаємо, скільки сил та емоцій ти вкладаєш у кожну картину. Хочу, щоб Твоя творчість не закінчувалася ніколи».
Мар’яна ПАРАЩИНЕЦЬ.
