Він – русявий чоловік високого зросту. Вона – невеличка, тендітна жіночка. В обох – четверо донечок-красунечок. І разом вони – щаслива родина.
Шумчани Оксана та Роман Заблоцькі у наступному році святкуватимуть 20-ту річницю одруження. А познайомилися у символічну дату – на День молоді. Зустрічалися два роки і згодом побралися. Роман – родом з Жолобок, Оксана – шумчанка.
– 16 червня я повернувся зі служби в армії, і цього ж місяця, через декілька днів, поїхали з товаришем до міста на свято. Там і запала мені в серце дівчина Оксана, – каже Роман. – Два роки доводилося їздити велосипедом до коханої, долати немалу кілометрову відстань. Взимку, бувало, й трактором приїжджав. Але що не зробиш заради кохання. Що цікаво, того дня товариш теж познайомився з дівчиною, а одружилися на місяць пізніше від нас, – згадує Роман роки залицяння.
Що цікаво, Заблоцькі купили для себе будинок ще тоді, коли не були одружені. Згодом розписалися і вирішили вкладати гроші у ремонт дому, замість весільного застілля. А робили усе своїми силами: і стяжку, і підлогу, і грубки, і вікна вставляли. Пізніше, зі збільшенням сім’ї – доробили другий поверх, бо для всіх стало тісно.
Пригадують, перед хрестинами, за чотири дні самі повністю відремонтували одну кімнату – пошпаклювали, поклеїли шпалери, постелили ламінат. Спати лягали о 3-4 годині ночі, але справилися.
Секрет родинного щастя подружжя полягає у праці. Вони переконані, що тільки завдяки їй, спільними зусиллями, у злагоді, любові досягли того, що мають.
Оксана та Роман – підприємці, мають власного магазина на ринку. А починала його Оксана з 400 доларів, які батьки мали подарувати на весілля.
– Тоді мені було 19 років, – розповідає. – Позичила у тітки возика, палатку, розкладачку.
Зараз доглядати за дітьми допомагає мама Оксани – Надія Микитівна. У декретній відпустці жінка майже не була.
– Коли народилася Настя, ми забрали маму до себе, – каже подружжя. – Вона змалечку вигляділа шестеро онуків, якими тішиться та гордиться.
– Чи думали колись, що у вашій оселі буде жіноче царство? – запитую.
– Спочатку мав бути хлопчик Антон, – сміється Роман. – І з кожною вагітністю ми думали, що таки народиться хлопчик. Проте на світ з’явилися красуні-донечки, яких ми дуже любимо. Як каже Оксана, мені, здається, що ніхто не планує, скільки має бути дітей. Вони – дані Богом.
Найстарша, Світлана, цьогорічна випускниця школи. Як кажуть батьки, дівчина з характером, на все має власну думку. Займалася гімнастикою, у хореографічному гуртку. Будучи у 6-7 класі, вирощувала різні види равликів. Це поки що у нас єдина дівчина, яка має бізнесову жилку.
– Через соцмережі познайомилася з жінкою, яка займалася вирощуванням равликів у квартирі, – розповідає Світлана. – І це мене зацікавило. Равлики були різних кольорів та величини. Жінка часом безкоштовно пересилала їх мені. Коли тваринки виросли, а були і завбільшки, як велика долоня, я їх продавала. Купували равликів і у косметичні салони, і як домашніх улюбленців. Для них я готувала корми, які формувала у пакети і продавала.
Наступній дочці Каті – 12 років, теж танцівниця. Завдяки гуртку, вона стала сміливішою, впевненішою в собі, самостійнішою, адже брала участь у різних фестивалях. А ще – відповідальна. Веде щоденник, який дуже гарно оформлений. Любить молодіжний гурт «ВТS» – знає імена усіх співаків, їхню вагу, зріст. Шкільні зошити у дівчини теж охайні, почерк – каліграфічний.
Настя навчається у 3-ому класі, наука їй дається легко. Дівчина – творча натура, навчається у Шумській школі мистецтв по класу фортепіано.
Найменшенька у цій родині – Уляна – у квітні святкуватиме 2 рочки. Маленька потішка, з якою люблять гратися усі сестрички. Улянка любить музику, як почує, відразу береться до танцю. Щодня бабуся читає їй казочки.
– Це – моя помічниця, – каже бабуся Надія. – Ми з Уляною удвох пораємося по господарству, готуємо їсти, вона – і принесе, і подасть, все розуміє, що я їй кажу. Уже починає говорити, знає, як звати маму, тата, себе та багато інших слів.
Буває, хоча й не часто, що глава сімейства любить побалувати своїх дівчат смачними стравами. Це, переважно, шашлик, плов, м’ясні страви. Надія Микитівна розповідає, що зять робить смачне кіпчення, різні закрутки на зиму. Навіть декілька разів випікав «Київського» торта. Любить конструювати, працювати із залізом. Хоча живуть у місті, тримають господарство: свині, кури, породисті індики.
Любить подружжя подорожувати та відпочивати. Стараються щороку побувати на морі. Кажуть, що найменшеньку, Улю, так лагідно її називають, привезли із Затоки. Коли дівчинці було 3 місяці, поїхали у Косино. Минулого року відпочивали з дітьми у Болгарії. Як каже Оксана, вона – жінка практична, і зовсім не образиться, якщо, замість квітів, вкласти у щось конкретне, наприклад, навіть у цемент.
Хай і так, адже кожен з нас – сам коваль власного щастя. А в Оксани та Романа Заблоцьких воно – у красунях-донечках, взаємоповазі та любові.
