Уродженець Боложівки Іван Корнійчук уміло демонструє запаморочливі трюки. Він – артист цирку. Випускник однієї із найпрестижніших у світі Київської муніципальної академії естрадно-циркового мистецтва. Працює на круїзних лайнерах – за короткий час відвідав майже половину земної кулі.
Як знайшов себе хлопець у такій екзотичній професії? Ще малечею Іванко бував на виставах свого хрещеного батька. Той виступав артистом цирку-шапіто. Це легка театральна або циркова споруда у вигляді розбірної конструкції з брезентовою покрівлею для пересувних вистав. Іншими словами – пересувний цирк.
Саме тут Іван здобув перший досвід підставного артиста, звикав до сцени, бачив позалаштункове життя.
Суть його першого номера в клоунаді була такою. На манеж викликали наперед визначених осіб- дитину та дорослого. У боксерських рукавицях. Дитина – у гіпертрофованих, величезних, її опонент – у звичайних. Останнього попереджали, що має у постановчому бою піддатися малечі. Не важко здогадатися, що роль малюка-боксера з велетенськими рукавицями, які засовувалися майже на всю довжину руки, виконував Іван.
Ось так припало його серце до цирку. Школярем ганяв по рідному селі на моноциклі. Це такий собі одноколісний велосипед. Уявляєте, яке вміння треба мати, щоб втримати на ньому рівновагу, крутячи педалі на нерівній сільській вулиці! Згодом по інтернету переглядав нові номери і самотужки їх освоював. Адже циркових студій на Шумщині немає.
– У 14 років я залишив Боложівку та поїхав у столицю. Вступив у Київську муніципальну академію естрадного та циркового мистецтва. Три роки навчався там тонкощам непростого ремесла, згодом ще два – бакалаврату. Освоював такий цирковий фах як еквілібристика та жонглювання. Це вміння утримувати рівновагу при будь-якому нестійкому положенні, при цьому, почергово перекидаючи з руки у руку три і більше предмети.
Наприклад, стояти на дошці, під якою розміщені один під одним перпендикулярно кілька циліндричних предметів (наприклад, котушки). Знову ж стало в нагоді вміння кататися на одноколісному велосипеді, – розповідає Іван.Молодий чоловік не зупинився у своєму творчому зростанні як артист цирку. Зараз додатково займається повітряною гімнастикою. Напевно, цьому посприяло недавнє одруження. Його кохана дружина Віка – акробатка цирку.
Зараз, під час карантинних обмежень, непроста ситуація з виступами та гастролями. Доводиться лишень підтримувати спортивну форму.
Останні три роки уродженець Боложівки працював на морському судні, яке здійснювало круїзи під норвезьким прапором по Балтиці, Північному морю, через Атлантику до узбережжя Південної та Північної Америки.
Можете собі уявити – практично кожен день нова країна. Контракт розрахований на пів року, тоді можна перепочити або працювати далі.
У ретельно підготовленому шоу брали участь артисти з різних країн світу, чимало з них – з України.
За свою кар’єру побував у Фінляндії, Естонії, Німеччині, Мексиці, США (Майямі, Новий Орлеан). Іван навіть дещо затрудняється все перерахувати – такий великий список побаченого.
Цікавлюся, чи циркове мистецтво – високооплачуване зайняття. Мій співрозмовник каже, що цирк наразі повільно розвивається. і заробітки в ньому неспівмірні з естрадою. Важко конкурувати із співаками у популярності.
Нещодавно Іван з дружиною підготували нову захопливу повітряну програму, яка називається «Глибока вода» – «Deep water». Коли люди дивляться цей номер, кожен сам обирає для себе певні асоціації. Будь-який виступ на висоті – ризикований. Тим більше, вони з дружиною працюють без страховки. Тому у цирку, як і у багатьох видах спорту, важко обійтися без травм.
Коли є можливість, то відвідує батьків у Боложівці. Тут його особливо чекає маленька сестричка. А далі – знову дивовижний цирковий світ, у якому завжди панує радість та веселий настрій.
