Наталку Дмитрук з Великих Дедеркал прихильники пісенної творчості знають як обдаровану батьковими генами та Божою благодаттю прекрасним, сильним голосом. Її тато, художній керівник хору «Калина» Ярослав Борошенко, надзвичайно вимогливий до музичної майстерності всіх, без винятку, хористів, а до рідної дочки – тим більше. Час від часу «призначає» її солісткою, коли до цього «кличе» творчий задум.
Проте у Наталі є ще одне захоплення, певно, чи не більше за пісню, якому вже 23 роки. Це – кондитерське мистецтво. Жінка каже, що саме воно допомогло її сім’ї вижити у часи кількамісячної заборгованості по виплаті заробітної плати.
– Тоді, у 1998 році, ми жили з чоловіком в Севастополі. Юра служив на кораблі. У нього закінчився контракт. Ми тоді стояли на життєвому роздоріжжі – що робити далі? А в нас саме народився синочок Славик. Тоді й спало на думку пекти торти на замовлення, щоб покращити сімейний бюджет.
У той час були проблеми не лише із грішми, але, навіть уявити важко, з їжею.
Тоді у місті був величезний бум на один-єдиний торт – «Місячна соната». Усі хотіли лише його, інших не визнавали. З цього і все почалося, – ділиться пережитим жінка.
А до того абсолютно ніякого потягу до випічки за собою не спостерігала.
Хоча знаною господинею-кондитеркою була її бабуся Люся. У неї завжди виходила солодка смакота. Деякі з бабусиних рецептів внучка використовує ледь не через 40 років. Особливо – пироги з сиром.
Наприкінці минулого тисячоліття «всесвітньої павутинки» ще не було, тому в пошуках замовлень виручала надзвичайна комунікабельність Наталки. У неї було досхочу знайомих, у знайомих – свої знайомі і так клієнтська база почала розростатися.
Дійшло до того, що якось, у переддень Нового року, потрібно було спекти аж 88 тортів на замовлення! Нічого, справилася – дякувати чоловіку, що добру половину роботи взяв на себе.
Нарівні з дружиною випікав коржі, перемащував, Наталя оздоблювала. Ставила галочки в блокноті. А кожна галочка – це торт. Тільки самих 4 коржі треба розкачати на один торт, пересипати горіхами, скласти. А ще треба було доставити до замовника. За раз вона могла донести до 8 тортів.
Отак і доставляли. Чоловік Юра жартував, що тієї «Сонати» до смерті не забуде.
Це зараз просто – з допомогою інтернету можна і рецепти тортів дізнатися, і навчитися оздоблювати. А тоді, щоб освоїти всі премудрості – потрібно було купити спеціальні книги, недешеві, на вагу золота – особливо з ілюстраціями. Але на які жертви не підеш, щоб прогодувати сім’ю.
Солодкий сімейний бізнес, тривав декілька років. До 2005-го, коли переїхали у Дедеркали.
З того часу у Наталки ще залишилася духовка відомої фірми «Moulinex». Уявіть собі – діючу донині цілих 23 роки. Інколи Юра трішки підремонтує, а так машина не підводить. Не так давно у сім’ї придбали кухонний комбайн, що відчутно зменшило ручну роботу. Збиває креми, тісто місить тощо. А пекти торти, каже Наташа, для неї, як творчість. Експериментує, формує.
Звичайно, класика є класика – наприклад, стандарт тіста, крему, бісквіту. З цих складових, як з літер слова, і з’являються торти. І кожен, неначе квітка на клумбі, чи скульптура на постаменті. Часом і їсти не хочеться, щоб не зруйнувати таку красу.
Наталя розповідає, що коли вчилася виготовляти трояндочки, гору картоплі перевела. Саме на ній тренувалася.
Крім кондитерської справи, жінка любить займатися виготовленням всіляких красивих дрібничок.
То баночки прикрасить для Водохрещенської води, то з пінопласту змайструє вишуканий декоративний камін. Колись займалася вишиванням. Чимало робіт для тата – творіння її вмілих рук. Тепер трохи важче стало – зір послаблюється. «Інтернет допомагає», – жартує.
Словом, творчій натурі Наталки ніколи відпочивати. І найменша внучка – чотирирічна Домінічка любить забавлятися бабусиними творіннями.
До слова, бабусею Наталя стала дуже рано – у 34 роки. Тоді дочка Ліля подарувала їй внука Давида, а сама новоспечена бабуся рік перед тим, у 33, втретє стала мамою, народивши синочка Марка. Різниця між дядьком та племінником – 10 місяців.
