Свого життя без квітів не уявляє суражчанка Люба Задерейчук. Її душа належить красивим, пахучим, неповторним квітам, бо ще з дитинства закохана у них. А передалася ця любов від мами Надії, яка має на обійсті квітника, вирощує і багато кімнатних рослин.
«Людині для життя потрібні сонце, воля і маленька квіточка», – сказав колись видатний казкар Ганс Крістіан Андерсен. І справді, квіти супроводжують нас протягом усього нашого життя. Роблять його яскравішим, а ще – сприяють очищенню і оздоровленню повітря навколо нас, наповнюючи тонким і ніжним ароматом.
Спочатку жінка починала захоплюватися кімнатними рослинами. Потім збільшилася територія на обійсті, і, замість грядок, зробили газон. Потроху почала висаджувати квіти на подвір’ї.
– Перша моя клумба була з троянд, потім кружечком зробили іншу клумбу, де посадили різні квіти, – ділиться Люба Задерейчук. – А зараз перебралася і на город, де все квітує.
З кожним роком у жінки-квітникарки все більше і більше квітів. Як зізнається, вже й забагато. То почала їх продавати, дарувати рідним, знайомим.
За квітами потрібний особливий догляд. А допомагають їй усі: і чоловік, і діти. Найважчу роботу виконує чоловік Сергій: де потрібно – перекопає, покосить. Проте вже й допомагає косити син Артем, йому подобається, щоби був покошений газон, та менший Антошка.
А донечка Ангеліна, цьогорічна випускниця, і зілля виполе. Найменшенька трудівниця, чотирирічна Євочка, теж уже скубає травичку (сміється).
Кожна квітка потребує підживлення. Люба робить це тільки органікою, адже є домашня господарка. Хімію використовує тільки тоді, коли є потреба або грибок.
Квіти господиня, здебільшого, купує, виписує. Ті, які їй до вподоби. Коли навчалася у Кременці, познайомилася із жіночкою, яка теж вирощує квіти. То ж Люба Задерейчук у неї купує багато. Коли навчалася у Харкові, то привозила звідти, хоча зі спеціальністю це зовсім не пов’язано, адже вона – інженер-педагог, хімік-технолог. А потім ще й у Кременці навчалася, щоб мати змогу працювати в садочку. Буває, що й обмінюється квітами з іншими жінками.
Уже багато шумчан знають про захоплення Люби Задерейчук, тому часом самі пропонують щось цікавеньке.
Люба вирощує багато рослин з черенків, з насіння. Як, наприклад, декоративні кущі. Красуються на обійсті родини і хвойні, і квітучі кущі.
– Хоча часто не вистачає часу на впорядкування квітників, адже добираюся на роботу до райцентру, – каже жінка. – Працюю у Шумському ясле-садку «Сонечко» вихователем. Проте завжди знаходжу хвилинку, щоб дивитися за квітами.
Запитую, які квіти найбільше до душі? У відповідь почула, що не може вибрати. Усі чимось приваблюють.
– То, напевне, хвороба, – жартує Люба. – Весняні квіти – перші, маленькі, тендітні, як їх не любити. Потім одна квітка перецвітає, а її замінює інша. Так і до заморозків.
Для Люби весна настає не за календарем, а тоді, коли на її клумбах з’являються перші квіти. А починають вони цвісти з ранньої весни і аж до пізньої осені.
Декілька разів у соцмережах постила, що зробить композиції на замовлення. Шумчани почали цікавитися, замовляти. Ідуть у гості – як без букета? Коробки, різні обгортки замовляє. І вже сама компонує.
– Мої синочки дуже люблять квіти, то якщо йдуть чи до лісу, чи в поле, чи до квітника, то завжди повертаються з букетами, – розповідає.
Квіти неможливо не любити, – переконана жінка. Вони завжди створюють чудовий настрій. Бо це – неймовірна краса.
