Уродженка с.Людвище Руслана Нікіфорчук 20 років мешкає у Кременці. Оскільки у селі залишилася її родина, дуже часто приїжджає сюди. Її чоловік теж навідується у Людвище, адже любить рибалити.
Одного разу стався такий випадок – о 5-ій годині ранку Руслана пішла, щоб набрати води з джерела, про яке пам’ятала з дитинства. Жінку вразило, що цілюща водойма, площею біля 30 квадратів, було повністю занедбана: засипана, заросла деревами. Тоді й блискавично осяйнула ідея відродити джерело, адже Руслана тут виросла. Не раз купалися з подругою у джерелі, ходили прати одяг. Одного разу вона посковзнулася і шубовснула, а глибина була солідна. Тоді подруга допомогла врятуватися.
– Господь врятував мене, повернув до життя, – розповідає. – Тому, коли глянула на джерело, вирішила: мушу його відродити.
Ввімкнула телефон і почала вести трансляцію з цього місця, бо задумала створити групу «Мальовничі Людвищі», аби згрупувати людей і почати щось робити.
Усе розпочалося 6 червня цього року. До липня проводила консультації з потенційними меценатами. З дозволу сільської ради відкрила рахунок у «Приватбанку», закликавши людей підтримати даний проєкт. На початках відгуків було мало, проте Руслана у соцмережах просувала це питання і – допомогло.
Її ідею підтримали ініціаторка, депутат сільської ради Оксана Тимчук. Поспілкувалися, обговорили ідею з сільською головою Світланою Похила. І – справа пішла. Залучали меценатів, односельців.
Приїхали представники з «Контінентал фармерз Груп» виїхали, обстежили дане місце, розчистили.
Тоді через групу «Мальовничі Людвищі» Руслана Нікіфорчук залучила до роботи біля 170 громадян. Доводилося працювати й уночі. Багато допомогли уродженці Людвищ, які зараз мешкають у різних куточках країни.
– Джерело має цікаву історію. Старожили згадують його, як Панське. Доглядав його Фалтус, чех за національністю. Пізніше, у 20 роках минулого століття, окультурив дар природи націоналіст, патріот України, український козак Яків Данилюк, який дуже хотів, щоб воно ожило. Потім джерело доглядали селом, але помалу воно почало занепадати. Пізніше зробили прибудову – прачкарню. І, внаслідок того, джерело отримало другу назву – Прачкарня.
Вода тут чиста, смачна, довго стоїть, і, як переконують старожили, має цілющі властивості, правда, цього ніхто не досліджував.
Для реалізації проєкту обрали голову – Дмитра Буздигана – та заступника – Василя Ілечка, депутатка Оксана Тимчук була координатором, адже коли селяни цілий день працювали, потрібно було подбати про харчування, людвищани зголошувалися і виносили обіди. За два з половиною місяці односельці приходили сюди 30 разів, працювали з 10 ранку до 19 години вечора, приїжджала з Кременця й авторка проєкту. А щоб веселіше працювалося, організовували маленькі концерти – і робота кипіла. З кожним разом долучалося усе більше людей.
Тому з часом Руслана Нікіфорчук задумала над тим, як віддячити людям. Тоді жінка розробила власний дизайн книги, яку назвала «Книга історії «Джерела». Усі люди, які приклалися фізично, матеріально, тут згадані. А найбільшими спонсорами виступили приватний підприємець Володимир Савченко, «Контінентал фармерз груп», ТОВ «Агаріс міко Україна». Біля 170 осіб записано у цій книзі.
У неділю «Джерело» освятив о.Назарій (ПЦУ), співав церковний хор, виступали учні Людвищенського НВК. Слово мав представник «Контінентал фармерз груп» Микола Вальчук.
Красується «Джерело» у селі. Руслана Нікіфорчук каже, що це – Боже провидіння, з яким на Людвище зійшло благословення благодаті.
Мар’яна ПАРАЩИНЕЦЬ.
