Волонтер безпритульних тварин – так сміливо можна назвати Галину Іванову. Того дня, коли ми зустрілися, жінка повернулася з Кременця, куди відвезла безпритульне цуценя і віддала у добрі руки. Галя пам’ятає всіх собак, яких приютила, а, згодом, знайшла їм господарів, і може годинами розповідати про чотирилапих друзів, про те, який у них характер, зріст, чим хворіли, де знаходилися, куди поїхали. За останніх два роки прилаштувала 18 безпритульних цуценят та 11 кошенят. А ще – на її сторінці у соцмережі є пости про ці тварини.
Ще з дитинства Галина Іванова мріяла про створення притулку для бездомних собак.
– Я не знаю, звідки в мене це в голові взялося, – каже Галина. – Усе життя приносила додому котів, собак. А створення для них притулку для мене самої – нереально.
Купу позитивних емоцій пані Галина отримує від спілкування з тваринами. Вони є цікавими, і кожна тварина має свій характер. Безпритульні песики та котики абсолютно неагресивні, жодної такого не бачила. Навпаки, тварини віддані, дуже розумні, добрі, а, інколи, набагато кращі за людей, – переконана Галина. – Нам треба вчитися у них доброти, самопожертві, відданості, лагідності. Адже тваринам байдуже, у що ти одягнута, хвора чи здорова, маєш гроші чи ні – у будь-якому випадку буде тобі вірною.
Галина знає у Шумську усіх собак, які не мають господарів. Коли вони ще малі, розповсюджує пости у соцмережах. Жінка дуже щаслива, коли прилаштовує безпритульних тварин. А ще залюбки допомагає усім, хто має намір знайти для собачки господаря.
Допомагає Галині Івановій у добрій справі і її коліжанка, найкраща подруга, товаришка в усіх її починаннях Мар’яна Любарева. Вона ніколи не запитує, куди їдемо, як їдемо, а тільки, коли.
– Ми вже знаємо де і яка фігура є у селі, то орієнтир, бо в селі, як кажуть: доїдете до фігури, а там наліво чи направо. Тож побували вже у Суражі, біля Теофіполя, у Підгайцях, під Почаєвом, у Кременеці, в Ланівцях, Залісцях, куди відвозили тварин, – розповідає.
До речі, робить це за власний кошт. Звичайно, хоче, щоб нові господарі мешкали недалеко від Шумська, бо недешево сьогодні заправити автомобіль пальним. Та переконана, що добро завжди повернеться. Так і є.
– Люди почали допомагати, хто чим може: хтось дасть гроші, хтось – пальне. Громадська організація «ІнСорс» кошти, зібрані від проведення у місті дискотеки, теж віддали на чотирилапих. Є у Шумську люди, які також опікуються тваринами – годують, тож ці гроші я віддала для таких цілей.
– Це просто диво, – каже Галина. – Господь мені завжди допомагає, адже бувають такі випадки, коли думаю, нащо я його беру, куди подіну, але знаходять господарі, які відразу ж забирають песика чи кошеня.
Одного разу їхала автобусом у бік Кременця і побачила біля села Зеблази трьох собачок у траві. Назад поверталася з колегою автомобілем. Зупинилися, Галина сфотографувала, відразу зробила пост у соцмережі, і вже увечері одне цуценя виявили бажання забрати. Наступного дня по дорозі до Почаєва знайшовся господар для іншого цуценяти? А як же залишити третє цуценя? Через добу і воно оселилося у затишному обійсті.
Вдома у жінки є коти, які теж знайдені, кицька з’явилася під парканом якраз у день, коли Галя святкувала свій день народження, а кіт Семен – із сімейства чотирьох кошенят, трьох з яких прилаштувала, а четвертий залишився.
У родині Галини усі люблять тварин. Старший син теж хоче завести кота, але він весь час на гастролях, тому купив хом’яка і всюди возить його з собою. Менший Арсенчик теж любить чотирилапих, жаліє їх, буває, що приносить додому, щоб хоча б нагодувати.
– Якщо діти спілкуються з тваринами, вболівають за них, то мають добру душу, – переконана Галина. – Помітила, що ті хлопчики та дівчатка, у яких є домашні улюбленці, хороші, щирі, відкриті.
А ще Галина купує для тварин таблетки, слідкує за ними у період «гуляння», дає їм пігулки двічі на місяць, аби не було приплоду.
– Люди часто телефонують, запитують, чи немає хлопчика-собачки, адже, виявляється, це є великий дефіцит, – каже Галина. – Кажу тоді, що дівчинка-песик – це не проблема, адже можна зробити тварині стерилізацію.
Часто Галина дає для цього свої гроші, аби тільки прилаштувати тварину у добрі руки. І всім собачкам дає таблетки від глистів.
Дуже хотіла б Галина Іванова налагодити у Шумську стерилізацію безпритульних тварин. Але каже, що проблема в тому, як їх виловити, завезти, а потім тиждень після операції пройти період притримки. Це має бути людина, яка в цьому розуміє, не боїться. У великих містах є спеціальні служби, які цим займаються.
30-40 тварин-дівчаток бігає вулицями Шумська. На думку Галини, не обов’язково має бути якесь велике приміщення. Каже жінка, що можна за півроку їх усіх простерилізувати.
– У Києві є ветлікарі, котрі займаються волонтерством безпритульних тварин. Люди-волонтери, які ловлять котів, собак, возять до них тварин, а ті роблять стерилізацію суттєво дешевше. У Києві, аби простерилізувати кицьку, потрібно заплатити 250 гривень. У нас таке вартує 300-350 грн, більша вага – 600 грн, для собак – 500-700 грн, – розповідає жінка.
У чотирилапої волонтерки є задум проведення виховної години для школярів, де б їх навчати доброму ставленню до тварин. Бачила жінка у соцмережах фото з одного заходу про травин, про те, як вони бідують, та найбільше її вразили фото шокованих дітей, які це спостерігали. Бо далекі всі, як живуть безпритульні коти та собаки.
Галина Іванова дуже близько бере до серця, коли знаходить безпритульних тварин. До кожної тварини, яку знаходить, Галина прикипає душею, витрачає дуже багато емоцій, особливо, тоді, коли кілька днів поспіль не можне знайти господаря для чотирилапого. Тоді старається відволіктися – іде на прогулянку, дихає свіжим повітрям у «Соснині». Тоді на декілька днів блокує думки про тварин. І знову береться за своє. Шукає нових безпритульних, а місця, де їх можна знайти, чудово знає, тішиться, коли вони потрапляють до людей, які їх по-справжньому люблять та доглядають і підтримує зв’язки з новими господарями, щоб знати усе про своїх підопічних.
Мар’яна ПАРАЩИНЕЦЬ.
