Якщо маєте хоча б 500 доларів, то близько 20 годин авіаперельоту сучасним лайнером і ви – у райському куточку Індонезії – знаменитому курортному острові Балі.
Послуга гугл-карти показує, що з Шумська туди немало-небагато – аж 13 тисяч 637 кілометрів. Для пішохідних туристів-екстремалів, щоб дістатися до Балі напряму потрібно затратити 2 тис. 731 годин (113 днів без відпочинку) через Росію, Казахстан, Узбекистан, Туркменистан, Гімалаї, Непал, М’яньму, Таїланд, далі вже водою – Малайзія.
Шумчанка Катя Довгань уже тривалий час живе та працює у цьому мальовничому куточку. Своїми враженнями від перебування на Балі охоче поділилася з читачами «Новин Шумщини».
На Драгобраті прийняла рішення
Напевно, подорож на Балі почалася задовго до того, як я подумала про це. А саме – у той момент, коли вирішила змінити роботу. Закінчила університет, працювала за професією. Цілий рік ходила в офіс на роботу. Та якось у зимових Карпатах, на горі Драгобрат, я зрозуміла – щоб ще раз сюди приїхати, потрібно чекати наступної відпустки. А допоки – лише стіни офісу.
Та оскільки дуже люблю природу і, за натурою – вільнолюбна, мені стало від цього нестерпно сумно. На тій горі і прийняла рішення змінити роботу на ту, яка дозволить мені бути більш мобільною.
Знайшла вакансію в ІТ-компанії. Влаштувалася туди офіс-менеджером з планом знайти нове покликання. Згодом я перепрофілюватися на дизайнера мобільних і комп’ютерних програм.
Жарт став реальністю
А на Балі потрапила з чоловіком початку 2018 року. Все почалося з жарту. Компанія, у якій ми працювали, закривалася. Нас з колегами попередили задовго до цього, тому всі були у пошуку нових можливостей. Хтось із друзів пожартував і запропонував поїхати разом «на острови». Жарт підхопили, та ніхто не поставився до цього всерйоз.
Декілька тижнів ми, сміючись, обговорювали різні варіанти. Зупинилися на Балі, дізналися ціни на житло, продукти та переліт, переглянули безліч відеороликів на Ютуб. Зрозуміли, що за винятком квитків на переліт, поїздка не так і дорого обходиться, особливо, якщо їхати гуртом. У той самий час мені запропонували роботу в європейській компанії з можливістю працювати віддалено або в офісі.
Нарешті – ми на Балі. Сюди просто отримати візу на 30 днів без жодних доплат. А після її закінчення, можна виїхати в іншу країну та повернутися назад і знову отримати візу на 30 днів. Така процедура називається «Віза-ран». Для нас це було дуже зручно, бо хотіли відвідати ще й Малайзію, Сінгапур і Тайланд.
З того часу минуло уже понад 3 роки, тепер маємо «соціальну» візу, яку можна отримати на пів року, а після чого оформити нову.
Знайти офіційну роботу на Балі непросто, адже для цього потрібно отримати дозвіл на роботу і робочу візу. Крім того, на острові дуже низькі зарплати. Тому більшість людей, які тут мешкають, працюють віддалено на іноземні компанії і сплачують податки у своїй країні. Виняток ті, що зайняті власним бізнесом.
Цифра вирішує все
Приїхавши на Балі, я понад місяць звикала до нового, адже все здавалось нереальним, наче сон. Я хотіла побачити океан, чорний пісок, рисові поля і вулкани. А в результаті найбільше мене не вони вразили, а місцеві мешканці – добрі, простодушні, безкорисливі, і сама балійська культура. Думаю, саме завдяки цьому, Балі став другим домом.
Балі славиться своєю мультинаціональністю. Тут є представники з різних куточків світу: Австралії, Америки, Африки і Європи. Всі вони гармонійно співіснують на одному маленькому острові, забувши про політичні і релігійні конфлікти. Немало тут туристів і з України, і з усього колишнього СНД. Вони активно взаємодіють і допомагають один одному. В основному, це відбувається через Телеграм-месенджер. Там є декілька СНД-спільнот, які налічують близько 25 тисяч людей.
У групу можна звернутись з будь-яким запитанням і хтось обов’язково допоможе, або дасть пораду: де найближчий банкомат, до якого лікаря або юриста звернутись, де орендувати автомобіль або байк. Також люди пропонують різноманітні послуги: ремонт техніки, масаж, манікюр, уроки танців чи англійської. Хтось може привезти посилку з України, а хтось, навпаки, – відвезти. Крім того, часто наші господарі пропонують на продаж різноманітні продукти власного виробництва, за якими всі так скучили на Балі: домашню сметану, наливку, копчену рибу, пельмені і вареники, торти, сухофрукти і варення. Також люди часто збираються на тематичні вечори, йогу або ранкову зарядку. Чи просто шукають друзів чи компанію для екскурсій.
Для сімей та дайвінгістів
Ціни на житло тут залежать від району, де мешкаєш. Найдорожчим із них вважається Нуса Дуа, тут зосереджені дорогі кафе та ресторани, елітні вілли та готелі класу «люкс». Район славиться хорошою інфраструктурою, чистими лазурними пляжами з білим піском та красивими парками для прогулянок. Тут зелено та спокійно, тому чудово підійде тим, хто хоче спокійного пляжного відпочинку з сім’єю. Та заплатити доведеться немало.
Дешевшим варіантом, який не уступає по комфортності, буде Санур. Тут також можна знайти елітне житло. Часто саме цей район рекомендують сім’ям з дітьми. Також він гарно підійде любителям дайвінгу. Тут тихо і спокійно, мало авто та чудові пляжі без високих хвиль.
Бюджетний район
Денпасар – столиця Балі та адміністративний центр. Цей район вважають найбюджетнішим варіантом. Тут розташовані ринки з найнижчими цінами, торгові центри та шумні вулиці з барами. Інфраструктура тут розвинута значно гірше, аніж в інших районах. Подекуди – брудні вулиці і постійні корки на дорогах. В основному, тут зупиняються туристи з обмеженим бюджетом. Або гості, які щойно прилетіли на острів і шукають житло наніч, неподалік аеропорту.
Пляжі з чорним піском
Найпопулярнішими районами вважають Семіньяк та Чангу – хороший варіант для тих, хто шукає житло за помірною ціною, неподалік від океану. Тут панує ненав’язлива дружня атмосфера. Розташовані кафе та магазини з оригінальним дизайном. Представлена кухня з усіх куточків світу. Велика кількість спа-салонів, веганських ресторанів та центрів йоги. Саме тут зосереджена значна кількість коворкінгу, оскільки тут зупиняється основна частина цифрових мандрівників – людей, що мають можливість працювати віддалено. Нічне життя досить активне – безліч барів, нічних та пляжних клубів. Пляжі цих районів можуть здивувати своїм чорним вулканічним піском.
Центр духовності
Обов’язковим для відвідування є Убуд – культурна столиця Балі і центр духовності та медитації. Тут унікальна природа: каньйони, рисові тераси, джунглі та водоспад. У цьому місці зосереджена значна кількість основних культурних та релігійних пам’яток. Саме в Убуді можна зрозуміти особливості балійської культури та релігії. Також Убуд вважають районом ремісників та художників, зайнятих виготовленням ювелірних прикрас, різьбою по дереву, обробкою каменю та скла. Він дуже відрізняється від інших за стилем життя і, навіть, кліматом. Тут можна знайти комфортне житло на будь-який смак та бюджет.
Ціни на житло
Ціни на Балі дуже відрізняються, залежно від місця розташування, типу житла і періоду, на який ви його орендуєте. Комунальні платежі часто входять у вартість оренди, як і її обслуговування (помічниця, яка прибирає 2-3 рази на тиждень, чистильник басейну чи садівник).
Найвигідніше орендувати житло на довгостроковий період у місцевих мешканців. Адже, користуючись тим, що подекуди люди не володіють англійською і радо погоджуються, коли чують знайому мову. А вихідці із СНД перездають їм будинки за подвійною ціною. Загалом, оренда кімнати на місяць обійдеться в 1,5 -2 млн індонезійських рупій, це, приблизно, 70 -140 $.
Номер у гест-хаусі можна орендувати, починаючи з 15-30 $ за ніч, часто це може бути не просто кімната, а окремий будиночок. Простіші вілли, без басейна, можна знайти за 5,5 млн – 380 $. Вілли на декілька кімнат, з басейном, коштують від 8-10 млн або 500-700$ на місяць.
На даний момент ми з чоловіком орендуємо багатокімнатну віллу в Семіньяк.
Де придбати продукти
На Балі є два варіанти, як придбати продукти. Перший і найдешевший – це ринки, ціни тут у два-три рази відрізняються від магазинних.
Працюють вони з четвертої ранку, оскільки продукцію в основному продають на прилавках у контейнерах з льодом. Тому на ринок краще відправлятись о 6 ранку, якщо ви хочете купити м’ясо і рибу, оскільки до 9 години практично все розпродають.
Іншим варіантом є маркети – тут можна знайти все, що завгодно, є багато імпорту з Австралії, Америки і Європи. На індонезійську та балійську продукцію ціни не надто відрізняються від українських. Наприклад, на Балі немає свого молока і, відповідно, сирів. Тому усю молочну продукцію привозять з-за кордону або інших частин Індонезії. Ціни на таку продукцію «кусаються». Кілограм рису обійдеться у 20 грн; курятини – приблизно, 60-70 грн; тунець (рибина понад кілограм) – 80 грн; борошно – 40 грн; а от за гречку доведеться заплатити понад 200 грн за кг, оскільки на острові це рідкість.
Поліція і печеланги
Рівень злочинності тут значно нижчий, аніж у туристичних місцях Європи. Багато в чому – завдяки релігійним віруванням і соціальним особливостям балійців. На Балі досить суворо ставляться до злодіїв. Тому часто винуватцями є приїжджі заробітчани та емігранти.
Окрім поліції, кожна сільська та міська громади мають в своєму підпорядкуванні дружинників – печелангів, які часто є робітниками поліції. Їхня головна функція – контроль порядку в селі чи місті та під час проведення церемоній. Тому, у випадку крадіжки, сповіщають не тільки поліцію, а й їх. У деяких регіонах печеланги мають вищий авторитет. Для них за честь спіймати злодія.
Екстрим на дорогах
Острів славиться хорошим сервісом, адже балійці дуже привітні, виховані та послужливі. Та, звісно, все залежить також від закладу і місця. Та за весь час проживання тут, я не була свідком жодного конфлікту і не чула, щоб хтось підвищував голос. Балійці завжди тебе зрозуміють і допоможуть. Незалежно від того, входить це у їхні обов’язки чи ні.
Хоча Балі невеликий за розміром – всього 80 км з півночі на південь і 145 – із заходу на схід, він вражає різноманітністю.
Відстань між районами – не більше 15-25 км. Проте дорога до кожного з них може стати справжнім випробуванням. На Балі немає громадського транспорту, тому пересуватися приходиться на байку – так називають всі двоколісні транспортні засоби, або на автомобілі. Тут і починається складність. Дороги на острові досить вузькі, а рух – інтенсивний, тому постійно виникають затори.
Люб’язний народ
Для зручності і економії часу краще планувати свій відпочинок по районах. Наприклад, декілька днів – в Убуді, декілька – в Улувату і Чангу. Найкраще для цього підійде оренда кімнати чи будиночку в гест-хаусі. Це хороша можливість познайомитися з іншими туристами.
Крім того, персонал завжди допоможе вам замовити таксі, орендувати байк, порадить цікаві місця, які варто відвідати. Також можуть розповісти про релігійні і культурні особливості, які завжди у всіх викликати безліч питань.
Основна частина населення зайнята в сфері туризму, тому місцеві раді кожному новому гостю. Балійці дуже люб’язні. На Балі потрібно привикнути, що з вами часто вітаються незнайомці та дружньо махають вам рукою. Звертаючись до гостей, балійці часто вживають такі приставки як Міс чи Бос, щоб продемонструвати свою повагу. Завжди підкажуть дорогу, а, якщо заблукали, навіть проведуть чи підвезуть до місця призначення.
Офіційна мова на Балі – індонезійська. Та основною і все ж є балійська (Бахаса Балі), яка має два діалекти. З туристами балійці спілкуються англійською, проте не всі місцеві жителі добре нею володіють.
Релігія та традиції
На Балі – люди різних віросповідань: іслам, буддизм і, навіть, християнство. Найпоширенішим є балійський індуїзм. Місцеві мешканці вірять, що кожний елемент природи підвладний впливу різних духів. Тому балійська релігія славиться незліченною кількістю церемоній. На острові найбільша кількість храмів. Храм є у кожному домі, селі та місті. Навіть у кафе, магазинах, банках, лікарнях та на рисових полях встановлені вівтарі, де люди справно роблять приношення місцевим духам і богам у вигляді маленьких кошиків з листя банана, прикрашених квітами, їжею і пахощами.
Святкування Нового року на Балі є однією з видовищних традицій. Згідно з індуїстським календарем Сака, воно припадає на початок березня і триває декілька днів, кожному з яких присвячені свої ритуали.
Найважливішими є церемонія меласті, Ого-Ого і День тиші.
Церемонія меласті – день, коли на пляжах відбувається очищення душі, тіла і святих ритуальних предметів із храмів. Люди пірнають у воду, омивають руки і ноги, роблять приношення. Священник читає молитви і кропить всіх святою водою.
Ого-ого – день, до якого готуються за декілька місяців. Місцеві художники та просто охочі роблять величезні скульптури демонів, що символізують зло, людські гріхи та пороки, від яких слід очистити світ перед настанням Нового року. Згодом, під супровід музики скульптури проносять головними вулицями і спалюють в кінці церемонії.
День тиші – кульмінація святкування. У цей час на острові все закривається: аеропорт, державні установи, магазини і кафе. Не працюють радіо і телебачення, у деякий районах – навіть інтернет. Не можна шуміти і виходити на вулицю. Щоб ніхто не порушував тиші, вулиці патрулюють місцеві печеланги і штрафують правопорушників. День тиші починається о 6.00 та триває 24 години. Цей час людям слід проводити зі своєю родиною або у медитації.
У парі з акулами
Для любителів водних розваг на Балі існує величезний аквапарк та вейк-парк, також тут можна знайти всі традиційні водні розваги: водні мотоцикли, банани та інші.
Для тих, хто хоче краще познайомитись з балійською культурою, на острові існує безліч екскурсій по місцевим храмах, королівських палацах, музеях, галереях та театрах.
Охочим насолодитись красою і отримати порцію адреналіну на Балі підготовлено декілька маршрутів для рафтингу, які проходять по двох з основних річках острова. Також можна покататися по джунглях на квадроциклах, прогулятися через ущелину каньйону чи пролетіти над берегом океану на дельтаплані.
Любителям природи цікавими будуть поїздки на кавові плантації, рисові тераси, водоспад та гарячі джерела. Незабутньою стане поїздка до озера Братан, що знаходиться в гористій місцевості в самому серці Балі. Також можна запланувати підйом на вулкани Агунг та Батур.
Для тих, хто хоче зблизитися та поспілкуватися з місцевими та дикими тваринами, варто відвідати: парк мавп, парк птахів, парки рептилій та парк метеликів. А ось на похід до місцевого зоопарку взагалі варто виділити більшу частину дня.
Любителям підводного царства рекомендую спробувати дайвінг чи снорклінг. Підводний світ на острові дуже багатий і неймовірно красивий, крім морських мешканців, на дні океану можна зустріти затонулі судна, храми і скульптури. А сміливці можуть навіть поплавати з мамами – місцевими акулами.
Дощі – за розкладом
На Балі – завжди літо, та воно має свої особливості. Зараз на острові – період сильних тропічних злив, тому дощовик стає мало не одним з основних атрибутів одягу. Сильні затяжні зливи, наче за розкладом, починаються лише вночі. Вдень же вони тривають не довше 1-2 години. Сезон дощів триватиме до березня, а йому на заміну прийде сухий сезон.
Що цікаво, сонця можна не бачити по декілька днів, а то й тижнів.
Сухий сезон є одним із найкомфортніших періодів для перебування на Балі. Він триває до серпня-вересня. Температура повітря в цей час – приблизно 26-27 градусів, а вода в океані сягає 25-28.
Однак, у червні та липні вас можуть здивувати місцеві туристи, які роз’їжджають на байках у теплих куртках і шапках. У цей час, через холодні вітри із Австралії, удень зовсім не спекотно, а увечері – прохолодно і хочеться одягнути кофтину.
Вода в океані стає досить прохолодною і довго купатися не виходить. Навіть безстрашні серфінгісти переодягаються у гідрокостюми. Зате серпень і вересень – найспекотніші місяці на острові. У цей час абсолютно немає дощів, а температура повітря піднімається до 34 градусів.
Нансі-чампур
Увечері балійці, зазвичай, харчуються на нічному ринку, де на різноманітних візочках і в маленьких забігайлівках продають традиційну місцеву їжу. Наприклад, насі-чампур. Насі – рис, чампур – мікс. Продавець дасть вам тарілку з рисом і запропонує вибрати серед можливих варіантів, що вам до смаку. В основу страви входять: курятина, обсмажена у спеціях і без них, тушкована в кокосовому молоці, тофу різного приготування, яйце, смажений темпе, листя шпинату, тушений кабачок, смажені креветки, риба і, звісно, лапша. Балійці завжди їдять рис з лапшою. Популярним є насі-горенг (смажений рис), мі-горенг (смажена лапша).
Ще є бабі гулінг – запечений кабан. Зазвичай, так називаються і кафе, де його подають, адже це єдина страва в меню. Запечене порося ставлять на прилавок і кожному гостю відрізають частину і подають з рисом.
А також сате – це шматочки м’яса (курятина чи свинина), нанизані на дерев’яну паличку. Готують їх у спеціальному горіховому соусі, перемішаному з кокосовим молоком.
Смердючий фрукт
На Балі можна знайти усі тропічні фрукти: манго, папайя, мангустин, зміїний фрукт, рамбутан, ліччі, пітайя і маракуйя. Незвичайними є дуріан і джекфрут.
Останній – є одним із найбільш їстівних плодів. Він дійсно може здивувати своїми розмірами, адже сягає 0,5-1 метр у довжину і важить більше 20 кг. На смак дуже солодкий і нагадує жуйку з дитинства. Але щоб дістати смачні соковиті дольки, треба неабияк попотіти. Розрізати плід непросто, а панцир настільки липкий, що забруднивши руки, можна відмивати їх декілька днів. Тому краще це робити у рукавичках або попросити місцевих.
Дуріан славиться неприємним запахом і офіційно є найсмердючішим фруктом у світі. Його заборонено перевозити на борту літака та приносити у готелі. А ось на рахунок смаку є багато дискусій. Дехто вважає дуріана найсмачнішим і найпоживнішим фруктом, а хтось відверто не сприймає.
У гористій місцевості на острові також вирощують полуницю, але тут вона не така смачна, як у нас.
Мавпи-злодійки
На острові – велике розмаїття птахів, кажанів, черепах, безліч риб, серед яких – акули і дельфіни. Та першими, з ким вам доведеться зустрітися та подружитися, – це гекони. Бо живуть вони майте у кожному домі та готелі. Уночі можна почути дивні звуки, схожі на крики птахів – це гекони Токко. Вони значно більші за розміром і їх складніше помітити, бо, як правило, уникають людей і не намагаються проникнути у дім.
На Балі практично неможливо зустріти оленів чи бенгальських кішок, бо вони живуть у заростях джунглів та лісів. Зате у районах Убуду та Улувату можна легко побачити мавп та ліваків. Та варто бути обережним, бо вони кмітливі і можуть поцупити у вас окуляри, телефон чи головний убір, щоб обміняти їх на банани.
На Балі зустрічаються різні види отруйних змій. Живуть вони на рисових полях та уникають людей. Та бувають випадки, коли люди, що мешкають неподалік рисових плантацій, знаходять їх у своїх приміщеннях та на подвір’ї.
Неподалік від річок часто можна зустріти комодських варанів, які гріються на сонечку.
Катя каже, що планують повернутися в Україну на декілька місяців, щоб зустрітися із рідними та близькими. А після цього проїхатися Європою та навідати друзів.
