Десятикласниця Шумського НВК Діана Вальчук – спортсменка. Дівчина охоче займається у секції та їздить на змагання, де показує успішні результати. Та родзинка Діани у тому, що вона обрала для себе вид спорту, який здавна вважали чоловічим, – штовхання ядра.
З’явилася ця легкоатлетична дисципліна у середині ХІХ століття, в Англії, з народної гри – штовхання каменів, гирі. Змагання із штовхання ядра були найбільш поширеними у Великобританії, а пізніше – у США. У 1839 році документально зафіксовано перший результат – ядро штовхнув канадський спортсмен Т.Каррадіс на 8 м 61 см. А у 1866 році зареєстровано перший рекорд, який встановив англієць Фразер, штовхнувши ядро на 10 м 62 см.
Розвиток та вдосконалення штовхання ядра припадає на початок ХХ ст. Найбільш відомим штовхальником ядра початку ХХ століття був американець, олімпійський чемпіон Ральф Роуз. Його світовий рекорд – 15 м 54 см (1909 р.) протримався 19 років.
І лише у 1926 році на арену цього виду спорту виходять жінки. Перший світовий рекорд був установлений австрійською спортсменкою Х.Кепль (9 м 57 см).
У середині 70-х років штовхальники ядра Європи та колишнього Союзу почали витісняти американських спортсменів – і серед чоловіків, і серед жінок.
…Рохманівчанка Діана Вальчук не задумувалася над тим, до якого виду віднести цей вид спорту – чоловічого чи жіночого. Бо для дівчини важливі не стереотипи, а те, що до душі. Бо коли займаєшся тим, що тобі подобається, можна досягти успіху.
Штовхання ядра – один з складних технічних видів легкоатлетичних штовхань, оскільки виконується в строго обмеженому просторі. Для досягнення вищих спортивних результатів вимагає від спортсмена довершеної техніки виконання і високого рівня розвитку силових і швидкісносилових якостей. А багато хто силові якості пов’язує саме з чоловічими заняттями.
Діана Вальчук теж ніколи не думала, що займатиметься таким видом, як штовхання ядра, бо з дитинства не помічала за собою потягу до цього, та й до спорту загалом.
– Мій класний керівник – вчитель фізичної культури, – каже Діана Вальчук. – Якось восени ми здавали нормативи з футболу. І одним з яких було кинути футбольний м’яч з-за голови якомога далі. Цей норматив я здала найкраще, тобто, взяла рівень хлопців.
Тоді учитель Юрій Ковальський і помітив здібності дівчини. Похвалив Діану, сказав, що вона молодець. А вже через декілька днів поспілкувався з тренером ДЮСШ і запропонував Діані займатися легкою атлетикою. Дав їй номер телефона до тренера ДЮСШ Лариси Вознюк. Дівчина, не зволікаючи, зателефонувала, домовилися. І ось восени 2019 року Діана Вальчук вперше взяла до рук ядро, вагою 3 кілограми.
Спочатку Діана ходила на тренування щодня, крім середи. Потім увели карантин, і дівчина не займалася. А продовжила тренування минулої осені.
Після наполегливої праці результат не забарився. Діана брала участь у декількох змаганнях.
– Коли їздили вперше, то це були оглядові змагання, – каже спортсменка. – Наступного разу зайняла 4 місце, потім – 2, штовхнувши ядро на 8 метрів 76 сантиметрів. А минулоріч святий Миколай приніс мені найкращий подарунок – перемогу, 1 місце – я штовхнула ядро на 9 метрів 27 сантиметрів.
На запитання, чи мріє в майбутньому пов’язати своє життя зі спортом, у відповідь прозвучало: «Це моє хобі».
Діана Вальчук – десятикласниця, тож зараз має намір більше часу приділяти навчальним предметам, адже не за горами – зовнішнє незалежне оцінювання. Проте спорт не залишає, і двічі на тиждень відвідує тренування.
