Щодня Україна втрачає на війні своїх синів та доньок. Для Шумщини липень був відносно спокійним. Чого не скажеш про серпень. Він трагічний для нашого краю, та особливо – для Великодедеркальської громади. Адже вона знову оплакує своїх Героїв.
Не встигли оговтатися від втрати захисника України, матвіївчанина Андрія Ярощука, як тут 15 серпня, під час виконання бойового завдання, в населеному пункті Богородичне Донецької області поклав своє життя за Україну темногайчанин Василь Димнич.
А вже 19 серпня на Донеччині загинув уродженець с.Радошівка, житель с.Мізюринці Сергій Марчук. За бажанням родини Сергія Ярославовича поховають у с.Згарок Деражнянського району Хмельницької області, де він раніше проживав.
А з Василем Димничем прощалися у понеділок, 22 серпня, у Темногайцях. Траурний кортеж з тілом бійця зустріли односельці, влада, духовенство, побратими та ті, хто прийшов віддати останню шану Герою.
40 років – стільки буде Василю Димничу завжди. Бо саме у цьому віці його життя обірвав окупант. Чоловік до останнього подиху боронив землю від ворожої навали. Його коротка, на жаль, життєва дорога заслуговує шани та поваги.
Василь – з багатодітної родини. Народився у Матвіївцях. Проте понад п’ятнадцять років проживає у Темногайцях, куди прийшов у зяті.
Чоловік був гарним господарем, справжнім українським газдою, бо дуже любив землю, на якій важко працював.
– Сільський хазяйновитий хлопець, – каже про Василя староста села Оксана Левічева. – Разом з тим, хороший господар, адже все у нього доглянуте. Придбав собі трактора, яким обробляв землю. Допомагав й односельцям – ніколи нікому не відмовляв. Таким його знали й завжди пам’ятатимуть темногайчани.
Василь Димнич нещодавно побував удома. У зоні бойових дій отримав контузію. Тож лікувався та проходив реабілітацію. Невдовзі знову став у стрій. Під час виконання бойового завдання він віддав власне життя, захищаючи рідну землю від ворога.
Безжальна війна залишила вічний шрам на серці дружини Василя, зодягнувши її у чорну хустину. Осиротіла 15-річна донечка, вже немає її найдорожчого тата.
Не підставить загиблий воїн надійне, міцне плече своїм рідним. До слова, брат Василя теж сьогодні захищає Україну.
Поховали Василя Димнича із військовим почестями. Уся громада молилася за душу односельця, мужнього воїна. Попрощатися із загиблим прийшло багато людей. Поховали воїна ЗСУ, Героя України на сільському кладовищі у Темногайцях.
Вічна шана захиснику за подвиг в ім’я України! Не стало мужнього воїна, не стало рідної людини у сім’ї, яка усе життя оплакуватиме Героя!
За час повномасштабного вторгнення Шумщина втратила десятеро своїх Героїв, які пішли боронити Україну від російської агресії. З них троє – мешканці Шумської громади, семеро – з Великодедеркальської.
