Війна, яка триває понад два роки, без жалю забирає життя військових, повних сил та енергії. Ясний серпневий день затьмарило страшне горе – у Великодедеркальській громаді попрощалися із відважним захисником, Героєм, шкроботівлянином Миколою Собком, який до останнього подиху захищав кожного з нас.
У родині загайчан Софії Іванівни та Андрія Йосиповича Собків народилося двоє синів: Микола та Андрій. Микола був старшим. Як згадують односельці, звичайний хлопець зі своїми мріями, захопленнями, життєвими планами. Любив спорт, ходив на шкільні вечори, на танці до сільського будинку культури, служив в армії.
Згодом працював дільничним офіцером. Деякий час їздив на заробітки за кордон.
З дружиною Надією проживали у її рідному селі. Жінка – із багатодітної родини. Виховували двох донечок – Софію та Олю. Обоє – школярки. Софія навчається у Шумському ліцеї, менша – у Шкроботівській гімназії. Обоє – старанні учениці. Також у Миколи залишилася донька Віолета від першого шлюбу.
– Ввічливий сім’янин, – так про нього відгукуються шкроботівляни. – А ще з Миколою завжди усі знаходили спільну мову, він був щирим та приємним у спілкуванні.
З початком повномасштабної війни Микола став на захист України. Це було 6 березня 2022 року. Як пригадує староста Шкроботівки Людмила Ковбасовська, тоді з їхнього села пішло воювати близько 20 чоловіків. Служив головним сержантом – командиром 1 зенітного ракетного відділення 1 зенітного ракетного взводу 1 зенітної ракетної батареї зенітного ракетного дивізіону військової частини. Два місяці тому приходив у відпустку.
Служить у Збройних силах України та обороняє українську землю від рашистів і його брат Андрій, який теж пішов воювати, коли розпочалася повномасштабна війна.
Життя Героя Миколи Собка обірвалося 23 серпня 2024 року, під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини поблизу Михайлівки Покровського району Донецької області.
Надвечір траурний кортеж із загиблим Героєм «живим» коридором, навколішки, зі схиленими головами зустріли рідні, односельці, друзі, знайомі. Його останній земний шлях був встелений квітами. Воїн востаннє повернувся до рідної домівки. Цього разу – назавжди.
У 2022 році родина уже пережила невимовну втрату – на війні загинув брат дружини Надії – Анатолій Яцюк. Поховала брата, тепер навіки попрощалася із коханим чоловіком.
Відходять у Вічність сильні духом, залишають про себе спогади на світлинах і нестримний біль у серцях батьків, дружини, дітей.
Похоронили Миколу Собка із військовими почестями, як і належить справжньому воїну, який для порятунку України пожертвував найдорожчим – власним життям.
У Шкроботівці уже четверо військовослужбовців поклали життя за Україну та повернулися додому на щиті – Небесне військо поповнили Анатолій Яцюк, Сергій Антонюк, Іван Яцюк, а сьогодні – Микола Собко. Вічна пам’ять Героям!
