Біль, сум, розпач вкотре огортають наші душі, адже війна забирає найкращих. Шумщина знову у скорботі, адже втратила уже семеро своїх синів – захисників України.
Плаче небо, плачуть рідні, плачуть односельці. Вулицею рухається похоронний кортеж із воїном. Живим коридором, на колінах, встеляючи останній шлях квітами, у Великодедеркальській громаді зустрічали Героя України, учасника бойових дій, садківчанина Назара Клим’юка.
Ворог жорстоко, несправедливо обірвав його життя, перекреслив майбутнє. Чоловіка вбили на війні ще 6 травня. Назар захищав нашу державу від ненависного російського агресора. Аби над нашою Батьківщиною сяяло сонце миру, він потрапив у списки Небесного війська.
Спочатку воїна поховали у Дніпрі. З допомогою ДНК-експертизи встановили, що це – тіло Назара Клим’юка. Більше, як через два місяці після загибелі він повернувся до рідної хати у домовині і знайшов вічний спочинок на батьківщині.
Народився Назар Клим’юк у селі Садки. Кілька років тому був призваний до лав ЗСУ, служив у Миколаєві. Згодом – підписав контракт.
Був одружений, проживав у Костянтинівці Донецької області. Коли розпочалася війна, сім’я переїхала у більш безпечне місце – на Шумщину. Вдовою залишилася дружина, сиротами – четверо синів. Дворічний Дмитрик був спільною дитиною подружжя. Ще трьох синів дружини Назар прийняв, як своїх. Ніколи не робив між ними різниці – ставився, як до рідних. Усі вони проводжали в останню путь батька-Героя.
Про Назара Клим’юка односельці розповідають тільки хороше. Кажуть, що був доброю, щирою людиною, завжди усім старався допомогти. Його батьки – сільські трудівники. Назару було тільки 30 років. І стільки ж йому буде завжди…
Попрощатися із захисником України прийшло чи не усе село: від найменшого – до найстаршого. І в усіх – сльози, адже загинув чоловік у розквіті сил. Йому б ще жити і жити.
Поховали Назара Клим’юка на місцевому цвинтарі у рідних Садках. Заупокійну панахиду відправили священнослужителі ПЦУ на чолі з благочинним Шумського благочиння о.Миколаєм.
Похоронна процесія, що розтягнулася на кількасот метрів, рухалася у невимовній тузі під звуки духового оркестру. На честь Назара Клим’юка пролунав від його побратимів військовий салют. Поховали воїна з усіма почестями.
Сумують, плачуть рідні, друзі, односельці, бо втратили рідну людину, молодого та мужнього воїна, земляка. Він боровся за мир на українській землі, за спокій у домівці, за безпеку своєї сім’ї. Немає таких слів, які б могли заспокоїти родину. Згорьовані мати з батьком, молода вдова обіймали домовину з тілом свого рідного сина, чоловіка. Біль, який не можна передати словами, пекучий біль, сльози…
Нехай земля, за яку чоловік віддав життя, буде йому пухом. Бо життя людини є безцінним, душа – безсмертною, а пам’ять про Героя – вічна. Дякуємо, Назаре, що наближав Переможний день.
