23-річний дедеркалець Максим Поземський вже 7 років займається дещо незвичним для нашого краю колекціонуванням. У хлопця є близько 150 футболок гравців- професіоналів України та Європи.
Інколи гравці професійних команд дарують йому голкіперські рукавички (свіжий здобуток – від воротаря збірної Боснії та Герцоговини Ніколи Василя), навіть має бутси та шорти ісландського нападника Арни Вільхамссона.
Хлопець каже, що в його колекції вже десь біля 150 футболок українських та іноземних гравців. Найбільше у його зібранні (кімната хлопця нагадує трішки крамницю одягу) – футболок київського «Динамо», адже саме за легендарний український клуб Максим вболіває. Першу роздобув у 2014 році, під час матчу за Суперкубок між киянами та донецьким «Шахтарем». Сімнадцятирічним з батьками та братом поїхали у Львів. Після цього матчу, можливо й дещо випадково, став власником свого першого «трофею» – частини екіпірування воротаря «Шахтаря» Антона Каніболоцького. Останній його здобуток – футболка центрального захисника, висхідної зірки київського «Динамо» Олександра Сироти. Не так давно, біля двох тижнів тому, він привіз її Максиму у Львів.
Поспілкувавшись з моїм співрозмовником, можу вам, читачі «Новин Шумщини», з впевненістю ствердити – не така то легка справа на багатотисячному стадіоні, у післяматчевій метушні, роздобути бажане. Юнак має вже свій досвід, як це зробити зі стовідсотковою гарантією.
– До кожного футболіста є свій підхід – головне знайти його. Насамперед, треба заздалегідь домовитися. Часто кажу гравцям, що маю свою колекцію, хочу її поповнити, для мене це щось значить, беру футболки не для перепродажу, – ділиться «секретами» Максим.
Щоб мати успіх у такому «полюванні», треба бути активним та комунікабельним, слідкувати за футбольними новинами, переїздами команд. Так із частиною гравців він подружився віртуально через соціальні мережі (зазначу, що після таких контактів він вже очно заприятелював з футболістами).
В мережі Інтернет дістає інформацію, у яке місто, в який готель приїздять команди, в який час вони виходять на прогулянку. Тоді підходить до гравців, зав’язує з ними знайомство і домовляється, щоб по закінченні матчу взяти футболку. Максим говорить, що коли починав, то було легше. Зараз стало дуже багато бажаючих розжитися згадкою про матч. Конкуренція значно зросла.
Максим не просто колекціонер, він пристрасний вболівальник. Працює у Тернополі фрілансером. Робота пов’язана з арбітражним трафіком, маркетингом. Він об’їздив багато міст України – Луцьк, Київ, Харків, Одесу. Володіє футболками всіх клубів, які виступають у нинішньому складі Прем’єр ліги. Самі видовищніші ігри – Ліги чемпіонів та матчі національної збірної. Тоді і футболки мають більшу колекційну цінність. Максим розповідає, що має футболку Андрія Ярмоленка, в якій він отримав нагороду за кращий гол року. А ще у нього є футболки збірної Швейцарії – ця команда відправила нашу збірну в другий кошик Ліги націй, європейських клубів – французького «Сент Етьєна», німецького «Вольсбурга», збірної Естонії, багато футболок з Грузії, Кіпру, Греції. Спілкується з іноземцями на англійській – проблем немає у комунікації. Був на багатьох матчах Ліги чемпіонів за участю мадридського «Реалу», паризького ПСЖ, шведського «Мальме», лондонського «Челсі» – тоді в думках були не футболки, а сам матч. Якщо виникне ще така можливість, то неодмінно спробує взяти футболки у цих та інших команд.
Коли був меншим, був сконцентрований на автографах футболістів, робив селфі з ними. Згодом зрозумів – планку можна підняти вище.
– Маю футболки Гармаша, Караваєва, португальця Велозу – переважної більшості «динамівців». У планах – взяти футболку Віктора Циганкова. У мене була нагода зробити це, коли він ще був молодим і непопулярним. Але в той час сконцентрувався на інших футболістах. Якось задав питання під час онлайн конференції натуралізованому бразильцю «Шахтаря» Марлосу, а також попросив його футболку. Гравець мав привезти її в Тернопіль, але на фінал кубка не приїхав, проте виконав свою обіцянку – подарував у Львові. «Шахтар» виграв той матч, а ще я взяв тоді футболку капітана «Динамо» Сергія Сидорчука. Дружу з такими футболістами-легіонерами київського «Динамо», як Беньямін Вербіч, Тамаш Кадар – спілкуюся, переписуюся. Їхніх футболок у мене є по 5 екземплярів. Вербіч вивчив російську мову, у нього народилася в Україні дитина – ми добрі друзі, говоримо російською, з угорцем – спілкуємося англійською. Маю близькі стосунки з гравцем київського «Динамо» Олександром Андрієвським, футбольним агентом Олександром Панковим. На його прохання готую інформаційні матеріали для укладення контрактів з його клієнтами-гравцями. Віддячує квитками в VІP-ложі. Мій найбільший доробок – шість футболок після гри рівненського «Вереса» з ФК «Маріуполь», – розповідає про своє захоплення Максим Поземський.
Можна сказати, що футбол не лише приносить багатьом його шанувальникам задоволення як видовище. Цей найпопулярніший на планеті вид спорту ще й об’єднує людей.
