Виставку вишиваних робіт шумчанки Марії Тимощук презентували у Шумському краєзнавчому музеї у День вишиванки. Працівниці музею разом з директоркою Ларисою Колесник розповіли про історію свята. На сцені експонували вишиті сорочки, які є у музеї. Вони – з різних поколінь, і кожна має свою історію.
Найдавніша вишиванка музею датується кінцем ХІХ століття. Весільна вишита голубими нитками – це сорочка батька шумчанки Валентини Каніщевої.
Є тут і вишиванка повстанської медсестри Марії Паламар на псевдо «Чайка». Цю дитячу сорочечку вона вишила для свого маленького сина, коли була на засланні у Мордовії.
Вишитий костюм, який представлено на виставці, належав повстанській поетці Ганні Ткачук.
І ще одна сорочка має новітню історію – це вишиванка загиблого воїна Олега Бобка із Кутів. Лариса Колесник зазначила, що ця сорочка уособлює пам’ять про всіх захисників та захисниць, які віддали своє життя у боротьбі за Україну та запропонувала вшанувати їхній подвиг хвилиною мовчання.
Свої вироби вперше широкому загалу презентувала вишивальниця Марія Тимощук. На виставці представлено 72 роботи майстрині. Це картини, серветки, рушники, подушечки.
Лариса Колесник розповіла про те, що життєва доля Марії Михайлівни була нелегкою. Народилася на Кременеччині, коли їй виповнилося півтора року – померла мама. Батько не міг дати ради трьом малолітнім дітям, тож дитинство минуло в Бережанському інтернаті.
У семирічному віці Марію всиновила сім’я Марущаків з Зборівщини. Батько дуже любив прийомну донечку, а мама була дуже строгою. Доводилось тяжко працювати біля домашнього господарства, на городах.
Одного разу односельці навіть поскаржилися, що прийомні батьки використовують дитячу працю, приїжджала комісія, щоб забрати дитину від них. Але Марія дуже любила своїх батьків і залишилася з ними.
З часом через газети розшукала брата, сестру і батька, але від батьків не відмовилася, бо вважала їх рідними.
Після закінчення школи освоїла професію будівельника, працювала на будовах Тернополя і Шумська. Її праця вкладена не в одну багатоповерхівку цих міст.
Вийшла заміж, народила трьох діток, була щаслива сім’я. Але в семирічному віці трагічно загинула донечка Галя. І в долю вплелися чорні барви.
Та Марія Михайлівна знаходить розраду у праці, в улюбленому занятті – вишивці.
Працівники музею привітали Марію Тимощук із творчим дебютом, подякували за неймовірну працю. Також своїй талановитій сусідці адресувала найкращі побажання Галина Киричук. Вона розповіла, що багато навчилася у пані Марії, адже сама захоплюється мистецтвом вишивки.
Авторка неперевершених робіт розповіла про те, що любила це заняття із дитинства. Малечею просила в мами купити їй полотна та ниток. Це було недешево. Тому потайки ходила до тітки, щоб та відрізала їй хоч невеличкий шматок тканини та старанно накладала хрестики на полотно.
– Вишивання для мене – як ліки. Особливо зараз, коли хворію і сили вже не ті. Коли важко, сяду, повишиваю, і біль десь минає, – розповіла Марія Тимощук.
Захід відбувся напередодні Міжнародного дня музеїв, який відзначатимуть 18 травня. Тому директорка закладу Лариса Колесник привітала працівників та ветеранів музейної справи зі святом, подякувала за їхню працю, адже її дуже багато вкладено в облаштування нового приміщення, куди перебрався музей.
