В Антонівцях помолилися за мир та відправили панахиду на повстанському цвинтарі

80 років тому розпочалася історія Української Повстанської Армії. Перше бойове хрещення відбулося на свято Покрови. Цьогоріч ювілей створення УПА затьмарений повномасштабною війною. Але наша боротьба проти російського окупанта, як і тоді, триває. 

Анонсовані раніше заходи в Антонівцях не могли бути масовими через останні події в Україні.  Сьогодні тут помолилися за мир в Україні та за воїнів – наших захисників і захисниць – біля повстанської каплички. Відправили панахиду за полеглими  на повстанському цвинтарі. 

До усіх, хто приїхав сюди, щоб віддати шану Героям, звернулися міський голова Вадим Боярський, голова обласної ради Михайло Головко та голова Кременецької РДА Віталій Кудлак. У своїх виступах вони провели паралелі з подіями 80-річної давності та сьогоденням. Адже тут, в антоновецькому лісі, покояться наші діди і прадіди, які воювали за Україну. А тепер їхні онуки й правнуки, через вісім десятків років, знову стали на захист рідного краю від російського окупанта.

Вадим Боярський та Михайло Головко вручили подяки та грамоти військовим, які допомагали  у підготовці до 80-річчя УПА та Дня захисників і захисниць.

З нагоди ювілейної дати у штабі УПА оновили в’їзний знак та повстанську криївку.

Для довідки: на Шумщині перший загін озброєних повстанців з’явився у листопаді 1942 року, і організував його сотник Босота.

Другий загін утворив Іван Климишин  «Крук». Ще один організували у селі В.Загайці. Цей загін дислокувався у Загаєцько-Монастирському лісі. Командиром загону був парубок із Загаєць Федір Мельничук, на псевдо «Гук».

 

У березні 1943 року, біля села Стіжок, було утворено штаб УПА мельниківського напрямку, командиром якого став «Хрон». Його табір вів велику визвольну боротьбу проти німців.

Цього ж року у лісі біля Антоновець організовано табір УПА бандерівського напрямку із штабом, яким керував легендарний «Крук». Називався він штаб УПА групи «Волинь. Південь». У травні 1943 року військове керівництво, провід ОУН вирішили  об’єднати ці  два табори. Керівником Штабу УПА «Волинь. Південь» залишився Крук. Улітку 1943 року Антоновецький табір набуває особливої ваги.

Крім школи старшин і підстаршин та лікарні, тут організували курси медичних сестер, пекарню, миловарню, слюсарню, швейну майстерню, невеличкий м’ясокомбінат у самих Антонівцях. У селі Забара діяла аптека, де виробляли різні мазі, настої, медично-перев’язувальні матеріали, збирали лікарські рослини для лікування хворих та поранених вояків.

Німці, фронт яких відкочувався на захід, не могли миритися з існуванням такого сильного супротивника. 20 серпня  німці зробили рішучу спробу ліквідувати табір.

Але з розгромом табору УПА його підрозділи не ліквідувалися. Згодом вони зіткнулися із новим, набагато сильнішим та підступнішим ворогом – НКВД.

Розгром підрозділів УПА на Шумщині був одним із позачергових завдань радянських чекістів.  У травні 1944 року для виконання цього завдання було виділено кілька бригад внутрішніх військ, танкову групу та козачий полк, посилений авіацією.

Унаслідок боїв відомих, як Гурбенський бій, загинуло близько двох тисяч осіб – воїнів УПА і мирного населення.

Десятиліття репресій, заборон і замовчувань не стерли пам’ять про УПА.

Щороку, на Покрову, сюди з’їжджаються люди, щоб пом’янути полеглих героїв. Сьогодні події 80-річної давнини актуальні, як ніколи. Бо у час, коли триває повномасштабна війна, багато українців переосмислюють роль УПА  в історичному становленні України як держави. Усвідомлюють справжній героїзм національно-визвольної боротьби.