Коли ми пишемо про людину, обов’язково спілкуємося з нею. Цією розповіддю про талановитого юнака Стаса Клим’юка ми порушили традицію. Для хлопця, який танцює у зразковому ансамблі танцю «Тополина», ця газетна стаття стане сюрпризом. А розповідає про свого здібного вихованця його наставниця, викладачка хореографії Сніжана Паламар та друзі, з якими танцює у «Тополині».
Стас Клим’юк родом з Соснівки. Початкові класи закінчив у рідному селі, потім навчався у Шумській ЗОШ І-ІІІ ст. №1, де був одним із найактивніших учнів. А зараз закінчив 9 клас Шумського ліцею. Ще будучи семикласником, визначився, ким стане в майбутньому – після школи вступатиме у Теребовлянський коледж культури і мистецтв, на спеціальність «Хореографія».
Сніжана Паламар і досі пам’ятає, як вперше познайомилися, як усі прийшли просити, аби Стаса взяли у гурток хореографії. Це дуже особлива історія.
– Була репетиція у Будинку культури до Дня Незалежності і вихованці тренували танець «Гопак». Море учнів на сцені, музика, святкова атмосфера, галас, бо, власне, репетиції мають більший позитив, аніж сам концерт, адже тоді діти налаштовуються на хороший виступ. І під весь цей шум я побачила, як зайшли у залу декілька незнайомих людей: дві жінки, чоловік, хлопчик. Я подивилася на них і далі працюю з дітьми. Але чую, що хтось кличе: «Сніжана Іванівна!». Я повертаюся і кажу: «Так, я Сніжана Іванівна» . «У нас є хлопчик, який марить танцями», – кажуть. – Бачу, стоїть маленький хлопчик. Я відповідаю: не знаю, що й сказати, адже уже набрана група, а він би мав потрапити у середню. І тут хлопчина, зробивши крок назустріч, каже: «Знаєте, це моя сама заповітна мрія – навчитися танцювати гопак, візьміть мене танцювати». І цими словами Стас «вбив мене наповал». Я «здалася» і відповіла: «Якщо заповітна мрія, то в мене немає іншого виходу, як навчити тебе танцювати».
А просити за Стаса Клим’юка тоді прийшла ціла родина – тато, мама, бабуся, і, звичайно, сам хлопець.
Починав навчатися у молодші групі, та вже через пів року, «перескочивши» середню, потрапив у старшу.
Як зізнається викладач хореографії, за її практику (а навчає юних шумчан більше двадцяти п’яти років) це єдиний учень, який так швидко оволодів технікою танцю.
– Стас дуже здібний хлопець, – каже Сніжана Іванівна. – Уже через рік він був солістом у колективі, виконував усю техніку. Я горджуся ним і жодного разу не пошкодувала про своє рішення. Стас виконував усі постановки, ловив на льоту. Минало, буквально, дві-три репетиції, а він уже знає танець. У хлопця дуже розвинена танцювальна пам’ять. Він відразу поглинув усі твори. Мало того, почав проявляти ініціативу, пробувати щось своє, виконує майже усю хлопчачу техніку.
Нещодавно вихованці «Тополини» виконували танець «Красна гутірка» у парку «Соснина», у якій є технічні елементи, запропоновані Стасом.
– Хлопець всебічно розвинений, і, як людина, він дуже хороший, – каже Сніжана Іванівна. – На Стаса завжди можна розраховувати. Коли він є, це означає, що все буде гаразд.
Сніжана Паламар впевнена, що про хлопця ми ще почуємо, побачимо його на великій сцені.
Велику роль у житті дитини відіграють його батьки, які дуже підтримують сина, завжди їздять на усі концерти: незалежно, чи це обласний конкурс, чи просто виступ.
Стас ще й гарно співає, тому бере активну участь у заходах.
Учень Сніжани Паламар навчається у Теребовлянському коледжі культури і мистецтв, танцює у «Надзбручанці» у Тернополі. Часто викладачка любується своїми учнями, переглядаючи фото, і пишається їх успіхами.
А що про Стаса Клим’юка кажуть друзі, з якими танцює у «Тополині»?
Андрій Мельничук:
– Знайомий зі Стасом сім років, відтоді, як прийшов до нашого колективу. Він веселий, добрий товариш, приємний у спілкуванні. Об’єднує нас ще й волейбол, бо граємо кожен за свою команду, адже я з Тилявки. Уже грали у Соснівці, Бірках, Людвищах. Хотів би побажати Стасу успіхів у навчанні, аби він досягнув своєї мети.
Аня Карпенко:
– Познайомилася зі Стасом, коли він прийшов до нас у школу, ще у п’ятому класі. З хлопцем цікаво, він любить жартувати. Коли потрібно – підтримає, допоможе. Разом їздили у Туреччину на конкурс, де дуже здружилися. А ще Стас любить усіх сильно обіймати, щоб аж все хрустіло. Бажаю йому досягти своєї мети. Нехай у нього все складеться якнайкраще.
Владислав Горохівський:
– Стас – мій друг, товариш по колективу. З ним ми спілкуємося щодо виконання рухів у танці. Обговорюємо помилки. Стас – крутий хлопець. І мені подобається його впевненість, відвага. З усіма знаходить спільну мову. Бажаю другові сконцентруватися на своїй конкретній меті, тоді він обов’язково досягне того, що задумав.
Іринка Мороз:
– Знаю Стаса ще з 5-го класу. І точно можу сказати: якщо він поставив перед собою ціль, досягне її, незважаючи ні на що. Ну, Стас – це живчик, який ніколи не втомлюється, завжди на позитиві. Він – хороша людина, усіх підтримує та захищає. Можу йому побажати тільки хорошого. Нехай крокує до своєї мрії та ніколи не здається.
