Сумна звістка знову надійшла у Шумську громаду. До рідного дому повернувся на щиті Герой Володимир Федчук.
Народився 1970 року у Літовищах у звичайній працьовитій сім’ї. Односельці згадують його батьків як добрих, щирих, ввічливих людей, які завжди приходили на допомогу. Трудилися вони у місцевому радгоспі, мама доглядала за худобою, а тато був електриком. Виховували сина Володимира та доньку Валентину.
Після закінчення школи хлопець вступив до Кременецького профтехучилища – опанував професію будівельника.
Захоплювався футболом, місцеві навіть називали його Марадоною. Пізніше працював на будові у Тернополі. Після служби в армії залишився у селі і брався за будь-яку роботу – не було людини, якій би він відмовив у допомозі. У місцевому радгоспі працював на пожежному автомобілі, трохи – у будівельній бригаді. Коли радгосп розпався, їздив на роботу за кордон.
Покохав добру, скромну дівчину Тетяну з Малих Садок. Одружилися, забрав її у невістки. У подружжя народилося троє синів – Вадим, Олег та Олександр. Уже є онучка, яку, на жаль, дідусеві не судилося побачити та пригорнути.
З перших днів повномасштабної війни Володимир Федчук став на захист своєї держави. Виконував обов’язки водія протитанкового взводу. У квітні 2022 року потрапив у полон. Як пригадує діловод Галина Олійник, у день народження знайомого з’явилося відео про полон Володимира. Особисто вона теж його бачила. Володя з побратимами були на першому плані з перев’язаними головами – усі впізнали чоловіка.
Родина та односельці щоразу переглядали списки полонених на обмін, надіялися, що Володимир обов’язково повернеться додому. Серце Героя перестало битися далеко від дому. 24 січня 2024 року внаслідок авіакатастрофи на території Бєлгородської області у рф Володимир загинув. На борту літака перебували українські військовополонені. Того дня запланували обмін полоненими, який, на жаль, так і не відбувся. Через рік, після проведення необхідних експертиз, загибель нашого захисника підтвердили офіційно.
– Володя був приязним, компанійським, позитивним чоловіком, – каже діловод Галина Олійник. – Любив свою сім’ю, любив життя.
Ніхто у селі не вірить у загибель Володимира. Багатьом він снився тут, на рідній землі. Усі чекали Володю. Та дива не сталося, не повернувся живим до рідної домівки, до дружини, до дітей.
Шумська громада зустріла свого Героя навколішки, утворивши живий коридор шани. На площі Героїв Майдану священнослужителі відправили панахиду та разом із присутніми помолилися за упокій душі полеглого воїна.
Мужнього патріота своєї держави поховали на рідній землі у Літовищах з усіма військовими почестями. Спочивай з миром, наш Герою.
