Юлія Мельничук родом із Ходак. Близько десяти років проживає у Сумах. Вона – зооволонтерка. Опікується безпритульними тваринами: стерилізує, вакцинує, прилаштовує у домівки. Ще з дитинства мріяла створити притулок для тварин.
Після закінчення школи дівчина навчалася в Острозькій академії. Через соцмережу познайомилася із майбутнім чоловіком з Шумська, який з 16 років працює у Сумах. Дівчина переїхала до нареченого, там вони одружилися. До речі, у подружжя є багато спільного: вони однофамільці, в обох однакове по-батькові.
Любов до тварин у жінки змалку, скільки себе пам’ятає.
– Я навіть не можу задавити жука чи прибити муху, – зізнається Юлія. – Де знаходила кошенят, цуценят, забирала їх додому, рятувала та вигодовувала. Хоча знала, що від домашніх за це дістанеться. Відтоді й з’явилася мрія мати свій притулок для тварин.
З початком повномасштабного вторгнення багато людей виїжджали з окупованих, прифронтових територій, залишаючи все, у тому числі, і своїх домашніх улюбленців.
– Коли наше місто було під окупацією, не можна було виїхати та заїхати, настала досить велика проблема – магазини всі зачинені, у людей паніка, склади спустошені, кормів для тварин теж не було, – пригадує ті страшні дні Юлія. – Коли дали зелений коридор, люди почали виїжджати, залишаючи тварин. І я теж поїхала. Але тоді подумала: як я можу тут сидіти і нічого не робити? Почала відкривати збори, шукати, де по закупівельних цінах можна придбати корми, шукала транспорт. Допомагали сусіди, також знайомі з Тернополя: або корм привозили, або гроші скидали. Тоді я закупила корм, і мій чоловік повіз його у Суми. З того часу й опікуюся тваринами.
У Юлії є невеличка команда. Волонтерка Катерина, яка допомагає військовим, а також опікується тваринами.
– Зараз на прикордонні Сумщини, у будь-якому селі чи райцентрі, є величезна кількість покинутих тварин. Вони усі голодні, здичавілі, – розповідає жінка. – Катерина їздить туди з допомогою військових, адже без них у такі зони не впускають, і вивозить звідти тварин. Переважно вона займається собаками, прилаштовує їх, а мені звідти привозить котів.
Коли тварина потрапляє під опіку Юлії, та насамперед везе її до ветклініки, де працює ветеринарка Дарина, яка теж у їхній команді. Там тварину обслідують, лікують, обробляють від паразитів, вакцинують, стерилізують – і тоді вона повністю готова до прилаштування.
Згодом Юлія відкрила у Шумську тимчасовий центр перетримки для котиків прифронтового міста Суми та області, адже коли є тривалі обстріли та тривоги, тварин там збирається багато.
Юлія доглядає небагато тварин – стількох, скількох може забезпечити. Допомагають люди своїми донатами та благодійні організації. Також – мої рідні.
– Коли прилаштовую тварину, проводжу з людиною співбесіду, вона має підписати договір про утримання. Тоді аж віддаю, – каже жінка. – І стараюся підтримувати з цією людиною зв’язок.
Юлія пам’ятає усіх тварин, яких прилаштувала. За пів року знайшли домівки понад 150 домашніх улюбленців, здебільшого – це коти, хоча є й цуценята. Також до зооволонтерки часто звертаються військові з проханням прилаштувати тварин.
Юлію дуже болить, коли люди залишають своїх домашніх улюбленців напризволяще. Через це їй часто доводиться сидіти уночі, моніторити різні групи, виставляти пости, аби врятувати тварин. Паралельно жінка розвиває свій інтернет-магазин меблів для тварин.
Отож, якщо хтось хоче подарувати котику з прикордоння щасливе майбутнє, а всі вони вакциновані, стерилізовані та здорові, звертайтеся до Юлії Мельничук за телефоном: 098-21-03-457. Вона радо вам у цьому допоможе.
До слова, 16 серпня у світі відзначили Міжнародний день безпритульних тварин.
