Війна безжально забирає людські життя. Гинуть воїни, помирають, не витримавши наслідків отриманих травм.
Сьогодні у Биківцях прощалися із військовослужбовцем Русланом Бондарчуком. Чоловік помер, повертаючись у військову частину.
Народився Руслан у Биківцях. Закінчив тут сільську школу, далі навчався у Шумському профтехучилищі. Мав хист до будівельних робіт. Здобув відповідну спеціальність. Його підробітки були пов’язані саме з ремонтами та будівництвом.
Якщо ви ідете до Шумської «Соснини», то зверніть увагу на тротуар вздовж озера, аж до шлюзу. Саме Руслан Бондарчук укладав тут бруківку – такий спомин залишив про себе шумчанам, а ще – як про хорошу, спокійну, працьовиту людину, гарного односельця. Діловод Потуторівського старостинського округу Надія Мартинюк каже, що про Руслана Бондарчука у Биківцях добрі відгуки.
Особисте життя у чоловіка не склалося. З дружиною розлучилися, але з дітьми, які проживають на Хмельниччині, завжди підтримував гарні стосунки, дбав про них.
У червні 2022 року Руслана Бондарчука мобілізували, і він став на захист України від російського окупанта. Дуже мало приходив у відпустки, хіба, як був на реабілітації після поранень.
– Якось я спілкувалася з братом воїна і запитую: «Чому Руслан не приходить у відпустки, інших військових відпускають, а його хіба ні? На що брат відповів, що й Русланові відпустки дають, але він поступається ними своїм побратимам, каже – хай краще йдуть ті, кого вдома сім’ї чекають, у кого діти маленькі. Ось такий він був», – розповідає Надія Мартинюк.
Руслан Бондарчук найдовше воював на Лимансько-Сіверському напрямку, у боях отримав три поранення.
Після закінчення війни планував жити разом із братом Олександром, який із дружиною облаштували хату в Брикові і чекали повернення Руслана додому.
У чоловіка є ще один брат – Андрій, батьки уже відійшли у Вічність.
До речі, у той чорний день, коли Шумська громада навколішки зустріла кортеж із воїном Русланом Бондарчуком, його братові Олександрові виповнилося 50 років. Ось така сумна іронія долі.
Руслан Бондарчук пройшов найтяжчі випробування у запеклих боях, проте до останніх днів не втрачав віри у Перемогу. Його серце зупинилося 2 березня 2025 року у м.Хмельницький. Поховали захисника у Биківцях з усіма військовими почестями. Тепер йому навіки буде 47…
