Ви ласували коли-небудь цукерками з медом, та ще й власного виробництва? А подружжя Івана та Тетяни Тоненчуків може таку смакоту запропонувати. І не тільки цукерки, а й багато інших дарів, які отримують з власної пасіки.
– Захопився я бджільництвом ще у 9 класі. Мій дядько у Теремному (сусідня Рівненська область – авт.) мав свою пасіку. То я часто до нього приїжджав у гості. Там і зрозумів, що це – моє, хочу і собі таким займатися, – розповідає Іван Тоненчук. – Дядько помітив моє бажання і подарував два вулики і одну бджолосім’ю. Вірніше, я купив у нього все це за 20 грн. Заплатив за подарунок чисто символічну ціну, щоб не задарма віддавав.
З того часу цим живу. Хтось любить рибалити, хтось – інше захоплення має. А я уже не уявляю себе без пасіки. Біля бджіл відпочиваю. Навіть, коли мене хтось образить, то іду на пасіку. Посиджу там, поспостерігаю за бджілками, і на душі настає неймовірний спокій.
З того часу Іван почав розширюватися. Сім вуликів привіз з Онишковець – від дядька. А ще з тестем купили за літру меду стару пасіку.
– Він мені полагодив вулики, доробив нові. На жаль, не все встиг, бо відійшов у Вічність, і нам дуже не вистачає цієї хорошої людини, – каже Іван.
Потроху премудростям пасічної справи почав навчати дружину Тетяну.
– Усяке може трапитися. А раптом я десь на роботу поїду, а за пасікою треба доглядати. Як мінімум, раз на 2 тижні навідуватися. Слідкувати за станом рою, дивитися, чи не має хвороб. От і навчив Таню, – розповідає чоловік.
Пасіка для Тоненчуків давно стала сімейною справою. Пораються там усією родиною. Бо за шість років спільного подружнього життя надбали трьох чудових донечок – Оленку, Валерію та крихітну Соломійку. Таня якраз перебуває у декретній відпустці по догляду за малятком.
– Діткам дуже подобається на пасіці. Особливо, коли качаємо мед. Для них – це справжнє свято, – з радістю розповідає про донечок мама.
– А ще – свіже повітря та корисна, вітамінна продукція, – додає тато.
Тоненчуки переконують: їхній мед – натуральний, без жодних добавок. Іван охоче дає продукцію для аналізу, якщо хтось із клієнтів цього забажає. Крім того, подружжя офіційно зареєструвало свою пасіку, тому відповідні служби їх контролюють.
А ще Іван каже, що таким чином легше відстоювати свої права. Особливо, коли бджоли гинуть через кропіння полів агрофірмами. На щастя, таких проблем чоловік ще не мав. Каже, що їхній староста у Суражі завжди повідомляє, коли орендарі проводитимуть обробіток полів. А далі уже питання пасічника – притримати у цей час бджіл, не випускати з вуликів.
Як доглядати за пасікою, Тоненчуки вчаться самі – у досвідчених бджоловодів, черпають інформацію з інтернету, телефонують до хрещеного, коли є потреба; із газетних шпальт.
А взагалі – це дуже важка, клопітка праця. Бувало, що й на нулі виходили, і по мінусах траплялося. Є питання з медоносними культурами. Адже бджілка десь має пити нектар. Є пропозиція від «Контінентал Фермерз груп» посадити липи. Агрохолдинг готовий надати саджанці. Іван не проти, але каже, що не завжди вистачає часу, та й однодумців мало. Бо ж за таку справу треба братися у гурті.
Крім запашного, корисного меду, Тоненчуки пропонують різну продукцію. А це – свіжа вощина, пилок, настоянка з мертвих бджіл, яка лікує безліч недуг, медова жуйка. А ще роблять медовуху, квас з меду.
Таня навчилася виготовляти крем-мед, медові горішки, цукерки. Їх є багато видів. Наприклад, для «Солодкої ночі» перемелює у блендері в’ялену вишню, арахіс, ліскові горіхи, додає мед і обкачує у кунжуті. Виходить і смачно, і корисно.
– Особливо цінні такі солодощі для діток, адже у них немає цукру, – розповідає про своє захоплення Таня Тоненчук.
Свою продукцію сімейство пробує популяризувати. Роблять це з допомогою друзів, родичів. Пригощали медовими смаколиками суражців та гостей на Дні села. А ще взяли участь у святковому ярмарку до Дня незалежності України, який організувала Шумська громада. Люди могли спробувати продукцію, хто бажав – придбати.
– За свій мед я відповідаю головою, – запевняє голова родини. – З медогонки зразу наливаємо у банку. Такий мед може зберігатися 7 і більше років. Найкраще його тримати у дубових бочках.
Іван Тоненчук переконаний, що без бджіл не було б нас, людей. Адже, щоб харчуватися, людині потрібно збирати щедрі врожаї, а вони можливі тоді, коли є запилення рослин цими корисними комахами. Так, у світі навчилися виводити штучні, самозапильні сорти. Але це не те, що потрібно людині.
А ще бджоли – спосіб боротися з багатьма хворобами і неймовірний релакс.
