809-ий день повномасштабної війни… Він особливо трагічний для Шумщини. Бо наша земля, скроплена кров’ю відважних воїнів у боротьбі за волю, прийняла у своє материнське лоно ще одного Героя. На щиті повернувся до рідного дому обичанин Олександр Грицюк.
9 травня 2024 року загинув 30-річний командир автомобільного відділення І самохідного артилерійського взводу І самохідної артилерійської батареї І артилерійського дивізіону, молодший сержант Олександр Грицюк в с.Лука Корюківського району Чернігівської області.
Така сумна звістка сколихнула у четвер Шумську громаду та вічним, пекучим болем увірвалася у родину воїна.
Олександр народився в Обичі. Дуже рано хлопець втратив батька. Його, та двох сестер, Аню та Юлю, мама виховувала сама.
Саша закінчив Обицьку школу та продовжив навчання у Шумському профтехучилищі. Проходив строкову службу у військовій частині Житомира. Працював у Шумську на хлібозаводі та на шиномонтажі.
– Олександр був гідною людиною. Завжди активний, безкорисливий, безвідмовний. Добре грав у футбол і виступав за місцеву обицьку команду, – розповідає про загиблого воїна староста сіл Рохманів, Обич та Залужжя Володимир Дзерук.
Коли розпочалася повномасштабна війна, Олександра мобілізували. Він перед тим нещодавно одружився, у сім’ї народилася дитинка. Проживала родина у Шумську. Дружина Катерина – із Шумбару.
Молода сім’я мала багато планів, плекала діток. Недавно придбали будинок в Обичі. Сюди мріяв повернутися Олександр після війни та турбуватися про свою родину.
Ненависний російський зайда не дав йому такого шансу. Він відібрав життя молодого чоловіка. Осиротив сім’ю. Втратила єдиного сина мама, без брата залишилися сестри. Їхні чоловіки теж військові. Один із них досі воює, інший – наразі повернувся додому.
Загибель Олександра оплакує уся родина. Чорним смутком оповиті серця. Не вірять, що їхнього сина, чоловіка, тата, брата, швагра, племінника, дядька уже немає. Що він поповнив Небесне військо і тепер охоронятиме своїх близьких із небес.
У суботу тіло загиблого Героя зустріли на рідній землі. На площі Героїв Майдану у Шумську помолилися за упокій його душі. Попрощатися із Олександром прийшли родина, друзі, знайомі, просто шумчани, які віддали останні почесті захиснику, висловили співчуття згорьованій родині.
У неділю Олександра Грицюка поховали у рідному селі Обич з усіма військовими почестями. Для нас він назавжди буде Героєм, який захищав рідну землю від окупанта, який боровся за волю та незалежність України. Для шумчан Олександр залишив добрий спогад, а для рідних – вічний біль. Бо час не лікує. Ніколи не можна звикнути до такої важкої втрати. З цим потрібно навчитися жити, хоч як це важко.
Як боляче проходити біля Алеї Пам’яті, яка, на жаль, щоразу поповнюється новими портретами. Важко дивитися в очі, повних життя і бажання перемогти.
Тому не забуваймо, що війна триває, і ми маємо зробити все, щоб здолати ворога. Не забуваймо про Героїв, які загинули за наше спільне майбутнє. Не забуваймо про їхні родини, які тепер через усе життя нестимуть цей важкий біль втрати.
