У перші дні Нового року на Шумщину надійшла трагічна звістка. 30 грудня, під час виконання службових обов’язків, обірвалося життя командира відділення, молодшого сержанта, Героя України, нашого земляка Олега Бобка, який загинув на Донеччині, під Авдіївкою.
Олег народився та виріс у Кутах, де навчався у початковій школі, а з 5 класу – у Шумській одинадцятирічці.
– Олег Бобко – це один з найсильніших духом людей, яких я знав! Коли ще ми навчались в нашій Кременецькій Академії, він відкрився на наших студентських протестах під час Революції Гідності як переконаний патріот і постійно був в перших лавах! Коли почалося московське вторгнення у 2014 році, він покинув навчання і ринув на фронт захищати Україну! – написав про свого однокурсника кременчанин Дмитро Мельничук.
Хлопця завжди хвилювала доля України. Тому, не роздумуючи, пішов її боронити. Підписав контракт, служив під час АТО у десантних військах, проходив військові навчання за кордоном. Коли розпочалася повномасштабна війна, Олег був на заробітках. Він тоді зателефонував і повідомив, що прибуде, як тільки завершить свою роботу. Справився з нею дуже швидко, і вже у перших числах березня пішов воювати.
– Олег був дуже відповідальним, – розповідає староста Ірина Горобець. – Коли він підписував контракт, друзі казали, щоб краще їхав у Польщу заробляти гроші. На що Олег відповів: «Я хочу кращого для своїх дітей. Мені соромно буде, адже в країні війна, що я їм тоді скажу?».
На війні Олег завжди турбувався про своїх побратимів. Коли замовляв посилку, то не лише собі, а й для них.
Був дуже позитивною людиною, душею компанії. Такий собі світлячок. Дбав про свою сім’ю, хотів, щоб рідні мали усе необхідне.
– Улітку Олег приїжджав додому у відпустку, – розповідає Ірина Горобець. – Я тоді запитала у нього, чи важко повертатися назад. «Важко було їхати сюди. Я ж розумів, що мені доведеться повернутися. Тепер, коли я побув вдома і побачив, за кого воюю, мені набагато легше їхати назад». У нього був дуже сильний життєвий стержень.
– В Олега не було багатозначності в словах. Як сказав – значить так має бути, – пригадує свого однокласника Лариса Омельчук (Дубницька). – Серед усіх хлопців у класі він навчався найкраще. Олег був добрим, спокійним, щирим, завжди усім допомагав. Зі шкільних предметів йому найбільше вдавалася німецька мова та історія. Це було Олегове.
– Cтриманий і справедливий, веселий та, водночас, серйозний. Надійний товариш, завжди готовий подати руку допомоги – таким був наш однокласник Олег Бобко, – розповідає Інна Васюк. – Був… Просто не віриться… Тільки зараз розумію, що поряд з нами у класі навчався справжній Герой, захисник Вітчизни. Відверто кажучи, я не знала, що Олег боронить Україну. Але цього варто було очікувати, бо він неодноразово проявляв свою мужність та вольовий характер, завжди прагнув справедливості.
Інна каже, що Олег був добродушним, товариським, з ним легко знаходили спільну мову. Разом з тим, ніколи не любив бути у центрі уваги.
– Завжди пам’ятатиму випускний вальс, який я танцювала з Олегом. Він єдиний з хлопців запропонував танцювати у парі. У мене тоді не вдавалися підтримки через зайву вагу. Та Олег підбадьорював, посміхався. І усе вийшло, танець вдався, – пригадує Інна Васюк. – Олег ніколи не був конфліктною людиною, а з курйозних ситуацій виходив гідно, наче хотів залишити хороший спогад про себе. Так і сталося. Він назавжди запам’ятається нам щирою та світлою людиною, справжнім Героєм.
Важко переживає важку втрату родина загиблого. У шлюбі з коханою дружиною прожив зовсім небагато – три роки. Осиротіла дворічна донечка Еліна. Ніколи не знатиме свого тата дитинка, яка ще не народилася – дружина Оля якраз носить її під серцем.
Втратили свою кровинку, свого синочка мама Алла і тато Петро. Не обіймуть більше рідного брата сестра Лена та брат Андрій. Оплакуватимуть онука бабусі.
Олегу Бобку завжди буде 27 років. Це важка втрата для усієї Шумської громади. Хоронили Героя на перший день Різдва. Сум, біль, сльози рідних та близьких, сусідів та односельців заполонили село, у якому жив відважний захисник Олег Бобко. Він віддав своє життя за мирне небо над Україною. Вічна пам’ять та вічна слава Тобі, Олеже! Герої не вмирають! Вони завжди боронитимуть рідну землю з небес.
