Насправді знакова подія відбулася сьогодні у Шумському краєзнавчому музеї. Його фонди поповнив кордишівський повстанський архів, який передали наші земляки – директор Тернопільського художнього музею Григорій Шергей та краєзнавець Анатолій Лукащук.
Дослідники історії краю, уродженці Кордишева, цікаво презентували матеріали про повстанську боротьбу у їхньому рідному селі.
У 1943-44 роках зародилося підпілля ОУН-УПА. Волинь першою повстала проти ворога. У цій боротьбі Україна, як ніхто, пролляла кров проти німецької та більшовицької окупації.
Повстанський архів знайшли у піддашку храму с.Кордишів. Саме тут виявили криївку. Вона була невеличкою –лежачи, тут могло розміститися всього 4 особи. Але дослідники припускають, що вона слугувала, як сховок, під час рейдів, облав, коли повстанці виконували певні завдання.
Сам храм освятили у 1913 році, а повстанську криївку виявили багато років потому – у 2011-ому.
Матеріали, які тут знайшли, унікальні. Особливу увагу привертає грипс, переданий із Жолобок. Як зазначає Григорій Шергей, імовірно, що він єдиний в Україні, який зберігся в оригіналі. Адже відомо про багато копій, а от самого грипса ще ніде не знаходили. Навіть коли свого часу ці матеріали виставляли в «Українському домі» у Києві, то працівники музею Другої світової війни пропонували передати їм цей грипс.
Взагалі-то спочатку була ідея створити музей у самому Кордишеві і передати туди матеріали із повстанської криївки. Але такий задум не вдалося реалізувати. Шумчани давно просили передати їх до краєзнавчого музею. З таким питанням до Григорія Шергея звертався міський голова Вадим Боярський. І коли заклад перебрався до нового приміщення, а, відтак, з’явився простір для розташування повстанських матеріалів, повернулися до цього питання.
Що цікаво, краєзнавці часто натрапляють на такі речі, але під впливом часу та погодних умов вони або не збереглися, або розсипаються відразу після того, як їх відкривають.
Кордишівському архіву пощастило, адже повстанці заховали його у піддашку церкви. Тут завжди було сухо і не потрапляло пряме сонячне проміння.
Григорій Шергей та Анатолій Лукащук презентували знайдене. Кожен документ, кожна річ – унікальні, адже це наша правдива історія, літопис боротьби наших предків за вільну, незалежну Україну.
Майже 70 років церква оберігала ці матеріали. Тут – безцінні артефакти та цінні документи. Наразі матеріали, які вдалося опрацювати, наші земляки, з допомогою директорки обласного центру охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини Марини Ягодинської, упорядкували та видали книгою «Бандерівська скриня».
До речі, така назва з’явилася не випадково. А з доброї руки відомого письменника Василя Шкляра. Григорій Шергей розповідає, що всі документи й матеріали повстанці зберігали у невеликій скрині. Ці раритети Григорій Платонович якось показав письменникові Василеві Шкляру. Коли той подарував Григорію Шергею щойно виданий власний роман «Троща», написав, що дякує за бандерівську скриню. Це визначення Василя Шкляра й з’явилося згодом у назві книжки про знайдений архів УПА із криївки в селі Кордишів.
– У повстанських архівах є багато матеріалів, звернень до населення, де повстанці викладали власне бачення боротьби за українську державність. Ці звернення поширювали з рук у руки, з хати у хату. Це власне й зазначено на документах. Матеріали читабельні. Вони написані або від руки, або набрані на друкарській машинці. Григорій Шергей показав знайдені у криївці друкарські шрифти. Є легенда, що колись їхня односельчанка Галина Кляшторна працювала у Дедеркалах, мала доступ до друкарської машинки. Жінка викрала її, втекла і вступила до лав повстанців. Цілком ймовірно, що шрифти можуть бути саме з цієї друкарської машинки.
Знайшли у скрині пісні (до речі, одну із них виконали на заході) та сценарії – за мотивами «Лісової пісні» Лесі Українки та повстанський «Перець», де вони висміювали радянську армію та політику Сталіна.
Збереглося чимало друкованих статей, де основним мотивом є те, що саме Україна – ключ до миру у Європі. Це питання, як ніколи, актуальне зараз. Цікавою є стаття про творчість Тараса Шевченка.
Знаковим є знайдений лист, у якому, імовірно, повстанець, який імігрував, пише до своєї рідні. Він просить навчитися жити без нього, а якщо залишиться живим, то дасть про себе знати. А ще зазначає, що в оселі, де він знаходиться, є костюми, які він міг посилкою надіслати додому (господарі, швидше за все, залишили будинок). Але пише, що боїться за це гніву Божого. Ось якими високими моральними якостями були наділені справжні українці. Григорій Шергей провів паралелі із сучасністю, коли на Україну напали російські зайди і грабували наші будинки без будь-яких докорів сумління.
Коли краєзнавці вдруге опрацьовували криївку, знайшли ще й оцинкований герметично зачинений ящик. Його зрештою відчинили, то побачили там понад 400 новеньких набоїв. Їх з часом знищили ДСНС-івці, а лише три, які цілком безпечні, передали до музею.
Виявили також 15 коробок сірників. На них немає інформації, хто і де їх виготовив, та й самі коробки уже не діючі, а ось сірники, які пролежали 80 років, цілком придатні для використання.
Цікавою знахідкою є номер газети «Вільне життя», який вийшов 4 березня 1944 року у Чорткові – саме тут тоді був розташований обласний центр.
Анатолій Лукащук розповів про обставини того, як виявили ще одну повстанську криївку. Дослідження дали розуміння того, що у Кордишеві діяло керівництво підрайонної організації, яка розпалася, ймовірно, через зраду або завдяки агентурній діяльності радянців.
Є версія, як повстанські документи могли потрапити до скрині. Ганну Носаль, родом із Полтавщини, направили на роботу у тодішній Дедеркальський район. Але почалася війна. Жінка вчителювала у кількох школах – в Загайцях, Руській Гуті, Рохманові. Згодом до неї прийшов син благочинного та запропонував працювати в ОУН. Вчителька погодилася. Так вона потрапила у Кордишів, а коли захворіла, то передала матеріали повстанцю «Богуну», які він міг сховати у скриню.
– Сподіваюся, що повстанський архів займе чільне місце у Шумському музеї. Матеріали цінні, і їх потрібно зберігати за певних умов. Але знайомство з ними, вивчення допоможе шумчанам краще дізнатися про свою історію, про боротьбу наших краян за вільну, незалежну Україну, – підсумував Григорій Шергей та передав матеріали директорці музею Ларисі Колесник.
На одному із листів, знайдених у криївці, пише: «Передати Лесі». Тут швидше за все, мали на увазі ту саму Галину Носаль на псевдо «Леся». Але через 80 років вони знову потрапили до Лесі – директорки музею Лариси Колесник.
– Це – безцінний архів для Шумського музею, для усіх нас, – зазначив керівник Шумської громади Вадим Боярський. – Коли слухаємо ці розповіді, виникає багато думок про те, як вісімдесят років тому цих речей торкалися руками наші предки, як вони мріяли про незалежну Україну і боролися за це. Ця боротьба триває і тепер.
Вадим Боярський вручив Григорію Шергею подяку від Шумської громади за те, що він дослухався до прохань та разом із командою зробив усе для того, щоб передати повстанський архів до нашого музею.
Працівники Шумської школи мистецтв під час заходу виконали патріотичні та повстанські пісні.
Нагадаємо, що 2011 року в селі Кордишів вирішили замінити стару покрівлю місцевого храму Покрови Пресвятої Богородиці. І натрапили на сховок. Коли ж дослідили знахідку, то зрозуміли, що це – повстанська криївка.
Захід відбувся у рамках відзначення 875-річчя першої писемної згадки про Шумськ.
