Війна і далі приносить чорні звістки в оселі шумчан. Днями, після проведення необхідних експертиз, підтвердилася загибель захисника України, Героя Сергія Решетніка.
Народився Сергій 18 червня 1991 року у Залісцях. Зростав у багатодітній родині, де виховували 5 дітей. Хлопець був найстаршим. Закінчив Залісцівську школу у 2008 році. Поїхав на заробітки на Київщину. Ще тоді Сергій поставив собі за мету придбати житло, тож трудився на будівництві. Згодом влаштувався далекобійником від польської фірми – їздив по Європі. Останнім часом працював на підприємстві «Продхолдинг».
У 2014 році одружився із Тетяною, теж мешканкою Залісців, забрав її до себе у Васильків. Спочатку подружжя винаймало житло, але у 2021 році молода сім’я перейшла жити у власну оселю. Народилася донечка Дарина.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Сергій із сім’єю приїхав у рідні Залісці. Разом із братами відразу ж стали на облік у військкоматі в Шумську та записалися у місцеву тероборону. А ще Сергій із братом займалися волонтерством.
До лав ЗСУ чоловіка мобілізував Чернівецький районний ТЦК та СП у липні 2024 року. Служив військовослужбовець старшим водієм 2 єгерської роти 3-го єгерського батальйону.
До слова, його брат Андрій пішов боронити Україну добровольцем у червні 2022 року, зараз – звільнений.
11 вересня у дружини Тетяни був день народження. О шостій ранку Сергій зателефонував до неї, привітав зі святом і того ж дня пішов на бойове завдання. Дев’ять днів з ним не було зв’язку – тоді воїн отримав поранення, майже місяць знаходився у госпіталі. Після того знову повернувся у стрій.
9 вересня 2023 року у боротьбі з російським окупантом загинув тато Тетяни – Герой Леонід Навроцький. А 30 листопада 2024 року дорога в один кінець виявилася для її чоловіка Сергія. Ворог забрав у нього життя під час виконання бойового завдання, поблизу населеного пункту Трудове, що на Донеччині.
– Сергій був хорошим чоловіком, – каже староста села Анатолій Вінічук.
– Ми з Сергієм – ровесники, товаришували з дитинства, разом грали у футбол, – розповідає Олег Бальчос із Залісців. – Він був хорошим, добрим, щирим, життєрадісним, справедливим. Дуже любив дітей. У нас будинок – сімейного типу, то він часто сюди приходив. А ще – безвідмовний, завжди усім хотів допомогти. Усе схоплював на льоту. Дуже хотів їздити, то ж я його цьому навчав. Як воював, ми часто спілкувалися.
– Коли Сергій із братами приїжджали до рідної хати, то завжди усі разом допомагали батькам по господарству. Були дружними, змалечку привченими до праці, завзятими до роботи, – розповідає хрещена мама Ольга. – Сергій був хорошим сім’янином, дбав про свою родину. З дружиною Тетяною вони завжди трималися за руки.
… Героя зустріли на площі Героїв Майдану у Шумську. Біля домовини, вкритої національним стягом, – згорьовані батьки, дружина, родина.
Священнослужителі відправили заупокійну панахиду. Далі траурний кортеж вирушив у рідне село Залісці, де воїн народився та виріс.
Поховали Сергія Решетніка на сільському цвинтарі з усіма військовими почестями, як і належить справжньому захисникові, який для порятунку України приніс у жертву найдорожче – власне життя.
Вічна пам’ять Герою!
