Наталю Ориняк у Шумську знають за дівочим прізвищем – Бершеда. 27-річна жінка, скільки себе пам’ятає, любить спорт та музику.
І якщо у першому захопленні вона добилася зіркового успіху, то у другому лише розпочинає розбіг.
Батьки шумчанки, а нині – мешканки Львова, у юності серйозно займалися спортом.
Мама Надя уподобала спортивну ходьбу, тато Валера спеціалізувався на стаєрських дистанціях – 1,5 та 3 км, навчався у спортінтернаті, потрапляв у різні збірні, досягав високих результатів.
Коли Наталя пішла до 2-го класу загальноосвітньої школи, рідні записали її у музичну.
Дівчинка росла спокійною дитиною, але мала незалежну вдачу. Щось не сподобалося у підході викладача – і перестала відвідувати уроки музики. А батькам про це нічого не сказала.
Тим часом пішла у спортивну школу. Першим наставником став Василь Кирилюк, який тренував ще її тата.
Займалася баскетболом із, старшими за себе на 3-4 роки, дівчатами. Згодом тренер перепрофілював юнку на легку атлетику. А «ігнор» з музичною через деякий час «засвітився» перед рідними. Але що вже вдієш.
– Мені розповідала мама, що через два тижні після пологів вона вже пішла на стадіон продовжувати тренування. Напевно, дух спорту у мені закладений батьками.
У моїй родині спортом займалися багато хто – дядько, бабуся та дідусь. Ще в юнацьких літах активно захоплювалася легкою атлетикою, у графіку моїх тренувань були дні, коли пробігала 10 кілометрів. Після закінчення школи вступила у Львівську політехніку на юриста.
Якось із двоюрідною сестрою, теж Наталею, зайшли у тренажерний зал, де вона займалася – для себе. Спробувала і я. Потрапила у поле зору тренерів.
Не відмовилася від пропозиції зайнятися серйозніше бодібілдингом, – розповідає Наталя. – Завдяки цьому я змогла відновити коліно, яке травмувала ще у 10 класі.
Лікарі запевняли мене, що заняття спортом для мене залишилося у минулому. І дійсно – бігати я не могла. А тут – така приємна новина.
Згодом львівський тренер запропонував виступити у змаганнях з бодібілдингу. Цікаво, що перед тим, десь за пів року, в Інтернеті переглядала фото дівчат, які розвивають свої м’язи. Промайнула думка: теж хочу таким займатися. І мрія збулася. Тиждень підготовки. Ніякого досвіду, ні тренувань, ні спеціального харчування.
Взяла відповідний купальник, специфічний грим для тіла і вийшла на сцену. Тоді я, 17-річна дівчина, зайняла у своїй категорії 2 місце з-поміж 2 учасниць. В останні роки моїх виступів на подіум виходили до 50 дівчат. Так надзвичайно зросла популярність цього виду спорту – буквально за 10 років.
Перша категорія, у якій виступала Наталя – бодіфітнес. Але довго тут не затрималася і перейшла у граційнішу, де й досягла помітного успіху.
На початках довелося добряче попотіти – під час перших занять із новим тренером за три тижні «скинула» 10 кг. Ця категорія бодібілдингу зветься – фітнес-бікіні. Це більше сценічний, навіть модельний, вид спорту.
Тут головне – не «гора» максимально накачаних м’язів. У ціні гармонійні пропорції тіла і вміння його володарки передати на подіумі сценічний образ, зіграти характер.
До прикладу, королеви чи грайливої дівчини, а не просто в різних позиціях демонструвати рівень розвитку своїх м’язів.
Ідеальне співвідношення жіночого тіла, за словами моєї співрозмовниці, це фігура, яку прийнято називати – «пісочний годинник». Цей вид спорту якраз корисний для красивого розвитку жіночої тілобудови у його класичному розумінні. Рельєфно підтягнуті, статурні спортсмени та артистизм – головні критерії успіху у фітнес-бікіні.
Через декілька років Наталя потрапила у збірну України, виступала на чемпіонаті світу в Польщі, де зайняла 4 місце. Наступного сезону вона – чемпіонка України, через рік, в іспанській Санта-Сусані, здобула титул віце-чемпіонки Європи. Їй присвоїли звання – «майстер спорту».
Довго та цілеспрямовано готувалася до наступної першості світу, де мала високі шанси і надалі прогресувати у своїх спортивних здобутках. Проте за 10 годин до вильоту зателефонували з федерації і сказали: «Ти нікуди не їдеш». Власне, таке ставлення і було першопричиною того, що у 25 років залишила активну участь в змаганнях з бодібілдингу.
Але цілеспрямована натура моєї співрозмовниці знайшла собі інше заняття, вірніше, продовжила активніше ним займатися. Це – музика.
У дитинстві регулярно пробувала творити мелодії. Для цього використовувала у телефоні плеєр та диктофон, на який себе записувала. Зараз вивчає основи написання електронної музики. У майбутньому (сподівається, швидкому), хоче самостійно записувати власні мелодії.
Наталя бере уроки вокалу у професіоналів – хоче майстерно навчитися володіти власним голосом. Познайомилася із громадянкою США, музиканткою, яка приїздить до Львова виступати у місцевій філармонії.
Удосконалює з нею свої знання англійської та музичну грамотність. І все це – заради того, щоб досягти успіху у музиці – писати тексти пісень, мелодії до них та виконувати їх.
Зважаючи на наполегливість Наталі, у неї є дуже великі шанси самореалізуватися. Разом з цим, продовжує працювати в улюбленому спорті. Орендує у Львові зал, має свої групи дівчат, жінок, яких тренує, допомагає корегувати фігуру. У цьому допомагає їй власний сайт, через який пропагує свої програми фізичного розвитку.
Графік жінки розписаний по хвилинах.
– Власне, щоб досягти висот у будь-чому, потрібно менше байдикувати та марнувати час, безцільно його «вбивати», каву пити не півгодини, а значно менше (сміється – авт.), – переконує моя співрозмовниця і своїм прикладом демонструє правильність цієї тези.
