Шумськ став рідним для Валентини Городецької сімдесят років тому. Саме тоді її батьки, учительське подружжя Глинянчуків, переїхали до Шумська разом із дворічною донечкою із Борщівського району.
Обоє навчалися у Кременецькому учительському інституті, згодом – у Львівському університеті. Деякий час батько Андрій Петрович був директором у Шумській школі.
Тут навчалася і донька Валентина, а ще займалася у музичній школі по класу скрипки.
– Тоді ще навіть не було спеціального приміщення для цього, – пригадує пані Валентина. – І як тільки відкрили музичну школу, то приїжджав вчитель з Кременця.
Хоча й закінчила навчання по класу скрипки, їй більше подобалося фортепіано, це був додатковий предмет, гру на якому старанна учениця освоїла.
– Дуже вдячна батькам, що у 18 років подарували мені піаніно, яке є й до сьогодні. Батьки теж любили музику, у нас в оселі були баян, акордеон, скрипка, піаніно. Мама грала на гітарі, і я до цього часу шкодую, що не перейняла від неї цього мистецтва, – згадує про свою творчу родину жінка.
Після закінчення школи Валентина навчалася у Кременецькому педучилищі. Була учасницею хору, вокального ансамблю, ансамблю бандуристів, хореографічного гуртка. Працювала вихователькою у дитячому садочку, згодом – музичним керівником.
Закінчила Рівненський педагогічний інститут.
Усе життя шумчанки пов’язане із творчістю. А чотири роки тому пані Валентина почала писати вірші та створювати до них музику. Напевно, цей талант передався їй від батька. Коли його, 19-річного юнака, примусово вивезли на роботу до Німеччини, почав писати вірші на чужині. Навіть зберігся блокнот із поезіями. Любив пісні, то ж мріяв освоїти гру на якомусь музичному інструменті. Купив спеціальний посібник й самотужки навчився грати на баяні.
Ну, а тепер, прийшла муза й до пані Валентини.
– Усе почалося із віршів моєї однокурсниці, відомої на Рівненщині поетки, письменниці Неоніли Диб’як, з якою ми навчалися у Кременецькому педучилищі. Після зустрічі одногрупників, де ми побачилися, почала читати її поезії у соцмережах, багато з них мені сподобалися. Почала наспівувати ці віршовані рядки. І першу музику я створила на вірш Неоніли «Напару з дощем».
Так розпочалося творче спілкування давніх подруг. Валентина Городецька писала ноти до поезій та надсилала колишній одногрупниці.
Згодом у соцмережі жінка познайомилася із поеткою з Київщини Надією Бондаренко, створила музику до її вірша та надіслала авторці.
– Надія довго не відповіла, – пригадує Валентина. – І я вирішила, що їй може не сподобалася моя творчість. Але десь через місяць, можливо, й більше, Надія написала, що їй дуже сподобалася пісня і вона хоче зробити до неї відеоряд. Це була моя перша пісня, до якої записано музичний кліп.
Жінки потоваришували. У творчій співпраці народилися нові твори.
Надія Бондаренко почала створювати відеокліпи не тільки на поезію шумчанки, а й на слова інших поетів.
Валентина Городецька пише мелодії до власних віршів – їх є до 30 – та до поезій інших авторів. У її доробку таких вже до 300 робіт.
Крім творчості Неоніли Диб’як та Надії Бондаренко, шумчанка захоплюється поезіями Ольги Гейнер Савич.
Пані Валентина любить виконувати власні пісні, хоча не вважає себе співачкою, каже, що аматорка у цій справі. У її роботах – ностальгія за минулими роками, за молодістю, любов до осінньої краси.
Жінка живе творчістю та вдячна, що її у цьому підтримують, – чоловікові, дітям, сестрі, шкільним подругам та колишнім одногрупницям, навіть незнайомим людям, які слухають її пісні та коментують у соцмережі. Один із них досі у пам’яті: «Творіть, пишіть, малюйте, співайте, все, що ви можете, навіть, якщо воно не досконале. Але дозвольте собі ту недосконалість, бо це є ваша творчість, і діліться цим з людьми».
Радіє, що для когось її творчість є порятунком, як ось для жінки, яка написала талановитій шумчанці: «Я слухала вашу пісню під час бомбардування».
Валентина Городецька бере активну участь у роботі відділення в умовах денного перебування КУ «Центр надання комунальних послуг» Шумської міської ради. Нещодавно на урочистостях до Дня соціального працівника вона виконала пісню на власні слова та музику «Танго осені».
У вузькому колі шанувальників відбувся творчий вечір пані Валентини. Жінка планує організувати ще один, адже у її доробку є багато нових пісень.
Валентина Городецька радіє, коли її творчість викликає у людей позитивні емоції. Тому й дарує її ближнім і понад усе мріє, щоб настав мир у рідній Україні.
