Виготовляти авторські намиста з бісеру жолобківчанка Іванна Карп’юк почала недавно. У кожну деталь дівчина вкладає душу.
У 12-річному віці сім’я Іванни переїхала з Обичі до Жолобок.
– Я залишилася із дідусем та бабусею, адже навчання у 9 класі закінчувала в Обицькій школі. Заодно допомагала їм по господарству, – розповідає.
Згодом дівчина вступила до Кременецького лісотехнічного коледжу. Після закінчення навчання їздила на заробітки за кордон.
Ще у шкільні роки дівчина вишивала бісером пасхальні скатертини, творила й хрестиком на полотні.
Два роки тому у соцмережі побачила виріб, плетений з бісеру, та й собі вирішила спробувати.
– Ця прикраса була у білому кольорі. Я запитала у майстрині, яка її виготовила, де можна подивитися схему, пригадує свої перші творчі кроки Іванна. –
І вона скинула мені посилання на відеоурок у ютубі.
У доробку майстрині є силянки (це традиційна українська плетена бісерна прикраса у формі вузької стрічки з бісерин, що нанизані на нитку або волосінь – авт.), браслети, сережки та інше. Пробує створювати із них комплекти.
– У мене є постійна клієнтка – це дружина мого двоюрідного брата. У неї вже є декілька моїх комплектів, які вона замовляє для своїх рідних.
Цікавлюся, скільки займає часу виготовлення прикраси на шию.
– Все залежить від схеми, – ділиться майстриня. – Може – і три години, а може – і п’ять, дещо – і тиждень.
Прикраси Іванна виготовляє у техніці ручного плетіння. Його використовують у творенні ґерданів, браслетів, кругових ґерданів, які можна ще виготовляти на станку.
Таким ручним способом неможливо швидко зробити виріб, адже кожну бісерину потрібно пришити, на це затрачається багато часу.
– Мені до вподоби така техніка, – каже Іванна Карп’юк. – Станка я собі не купувала і не знаю, чи й купуватиму.
Вироби майстрині знають у Польщі, бо деякі з них уже встигла подарувати.
– У мене ще невеликий асортимент, – каже дівчина. – Але маю намір виготовити хоча б по одній прикрасі у різних техніках та кольорах. У «Творчу лавку» я потрапила випадково – дізналася про цю локацію від колеги по роботі. Зателефонувала до директорки Центру культури і дозвілля Ольги Євсюкової та прийшла зі своїми виробами до неї. Так мої вироби потрапили до «Творчої лавки».
Майстриня любить експериментувати із кольорами та додавати щось своє – тоді виходить оригінальніше, як було на зразку. Вироби у неї майже не повторюються, любить щоразу щось нове.
– А до якого одягу найбільше пасує, наприклад, силянка? – цікавлюся в Іванни.
– До кофтинки, футболки, сукні, блузи… Зазвичай я підбираю виріб по кольору і по дизайну. Наприклад, коли ходила на день народження до племінника, одягнула голубе плаття, кавовий жакет та білу силянку – ці кольори гарно поєдналися, – каже молода майстриня.
Іванна Карп’юк планує творчо розвиватися. Усім жителям Шумщини бажає бути позитивними, а ще – миру та якнайшвидшої Перемоги.
