Сумна звістка надійшла у Великодедеркальську громаду – до небесного війська полинув ще один захисник України, Герой Руслан Сергеєв, родом із Великих Загаєць.
Народився Руслан 22 грудня 1989 року у найбагатодітнішій родині у селі.
У подружжя Валентини та Василя Сергеєвих було 11 синів та доньок. Одну дитину подружжя втратило.
Руслан – із двійнят із сестрою Людмилою, яка зараз проживає у Кутах. Був одружений. Підростає донечка Сніжана.
У рідне село навідувався рідко. Останнім часом проживав на Дніпропетровщині, неподалік від старшої сестри. Працював трактористом-комбайнером.
Чоловіка мобілізували до лав ЗСУ у квітні цього року.
Воював на Донецькому напрямку як стрілець-снайпер 1 штурмового відділення 3 штурмового взводу 4 штурмової роти
2 штурмового батальйону.
Загинув Руслан Сергеєв під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини, її суверенітету та територіальної цілісності, у районі населеного пункту Нове Шахове Покровського району Донецької області 30 вересня.
– Працьовитий, спокійний, завжди приходив на поміч близьким, каже про військовослужбовця староста Олег Кадлубенко. – А ще – добрий, ввічливий, ніколи ні з ким не конфліктував.
Як розповідає сусідка загиблого воїна Роксолана, Руслан був старшим від неї на декілька років. У їхній вуличній компанії було близько п’ятнадцяти дітей. Усі були дружними, разом гралися. Руслан любив пожартувати, посміятися.
Учителька зарубіжної літератури Зоя Коломієць, яка навчала Руслана, написала у соцмережі теплий спогад про свого учня:
«Ми пам’ятаємо його дитиною, учнем, юнаком. На вулиці, де проживав Руслан, трьох хлопчаків батьки називали «нерозлийвода». Це були Руслан, світлої пам’яті Андрій Кадлубенко (повернувся на щиті у червні 2025), Андрій Головатий, якого односельці чекають додому. Хлопчаки виросли і стали на захист рідної землі».
Живим коридором, на колінах, зі сльозами на очах зустріла Великодедеркальська громада свого захисника, солдата Руслана Сергеєва, щоб віддати останню шану Герою.
Жорстока війна не дозволила йому здійснити плани, втілити у життя мрії та бажання. У свої 35 років він став на захист рідної землі. І назавжди залишиться в пам’яті кожного, хто його знав, мужнім, відданим патріотом.
Поховали воїна у рідних Загайцях з усіма військовими почестями.
Фото зі сторінки Великодедеркальської територіальної громади
