Трагічні події російсько-української війни, яку розпочала російська федерація, передчасно обірвали молоде життя жителя с.Великі Дедеркали Михайла Польового. Ворожа куля убила справжнього патріота, військовослужбовця Збройних сил України.
На другий день Великодніх свят відбулося прощання із Воїном – Героєм України, який віддав найцінніше, що є у людини, – життя.
Під сумну мелодію військового оркестру та жалобний дзвін дедеркальці схилили голови та коліна, віддаючи честь односельцеві, який життя своє поклав на вівтар Вітчизни.
Михайло Польовий народився у Дедеркалах у простій селянській сім’ї. Тато – дедеркальський, мама – з Шумбару.
Михайло був трудолюбивим, працював у комунгоспі, у місцевому сільгосппідприємстві, їздив на заробітки. Дуже любив коней, а вони – Михайла. У народі кажуть, що благородні створіння спонукають до благородних вчинків.
Не уникав Михайло повістки, а відразу ж пішов служити у Збройні сили України. Це було з перших днів війни, наприкінці лютого. Казав односельцям: «Ми ще їх поб’ємо, тих ворогів».
У дитинстві Михайла та брата виховували, переважно, мама та бабуся. На жаль, більше двадцяти років тому брат помер, відійшла у засвіти і мама. Батько ж на початку 90-их років поїхав з Дедеркал. Кажуть, що проживає нині у Білорусі.
У загиблого Героя залишилася дружина. До останнього вона не вірила, що Михайло загинув, адже з його телефона йшли виклики. Казала, що не повірить доти, доки не побачить сама.
Як розповідає колишній сільський голова Іван Данилюк, про Михайла Польового тільки позитивні відгуки, його любили і поважали у селі. Ніхто й подумати не міг, що чоловік загине на війні.
Михайло отримав осколкове поранення під час бойових дій на сході України у війні з російськими окупантами. Загинув під Вугледаром, у селі Павлівка.
До вічного спочинку жителі Шумщини проводжали Михайла у скорботі, зі сльозами на очах та зі щирою молитвою. Похоронна процесія, що розтягнулася на кількасот метрів, ішла у невимовній тузі: останню шану Герою віддали родина, друзі, представники влади, духовенство, однокласники, односельці.
У храмі Святителя Миколая Чудотворця відслужили заупокійну панахиду священнослужителі ПЦУ на чолі з благочинним Шумського благочиння о.Миколаєм.
Пам’ятний лист на знак глибокої вдячності за жертовне служіння у лавах ЗСУ зачитав начальник першого відділу Кременецького РТЦК та СП Ігор Парій, вручив грамоту пошани і скорботи та знамено, як пам’ять про Героя, дружині загиблого Воїна.
На превеликий жаль, ця страшна війна забрала вже не одне життя. Михайло Польовий загинув за спокій у наших домівках, за мирне життя у нашій країні.
Уклін тобі, український Захиснику, велика шана і пам’ять. Нехай душа знайде вічний спокій, а Господь прийме туди, де праведні спочивають.
