Соснівчанка Євгенія Хромуляк переконана: коли щось робиш – роби тихо. Але це про мирний час, бо коли війна, про волонтерство потрібно говорити. Це надихає інших до благодійності. Бо саме люди створили надійний тил для фронту.
Це добре розуміють у Соснівці та Бірках. І з першого дня повномасштабного вторгнення долучилися до праці заради фронту, заради української Перемоги. Такої згуртованості та підтримки варто повчитися іншим. Тому розповідь – про людей, які трудяться для Перемоги. Про своїх неймовірних односельців на моє прохання розповіла учителька Євгенія Хромуляк. Жінка захоплюється їхніми вчинками, хоче назвати кожного, хто чим допоміг і боїться когось пропустити.
Як тільки вночі відбулося повномасштабне вторгнення, у селі пішли збирати кошти. Пані Євгенія – на своїй вулиці, Роман Петрович – на іншій. Село має свою групу у фейсбуці. Її свого часу створила Євгенія Хромуляк. Жінка через хворобу кілька днів не могла ходити, тому для неї такий спосіб спілкування з людьми був розрадою.
А під час війни група стала своєрідним майданчиком. Треба збирати продукти – про це є оголошення. Треба підсобити коштами чи робочими руками – знову є клич у групі.
Жінка розповідає, що люди у них дуже щирі, працьовиті та співчутливі. Починали із виготовлення печива – два дні поспіль його випікали у хаті Люби Шевчук. Дуже підсобляла Валентина Ільчук. Вийшло 25 кілограмів, а усього на сьогодні господині виготовили його аж 257 кілограмів! Люди приносили свої продукти. Долучалися усі працівники школи – завідувачка Неля Решетило, Катерина Стельмащук, Людмила Гладун, Наталя Данилюк.
Поряд з випічкою печива, взялися виготовляти тушонки. Фермер Микола Павлюк надав для цього 11 свиней, селяни доносили багато птиці. Їх робили у десятьох «точках» – у когось у хаті, десь шукали відповідне приміщення. З однієї свині виходило по 200 півлітрових баночок тушонки. Дуже багато людей трудилися, що й важко усіх назвати, аби когось не пропустити.
Місцевий підприємець Олександр Клапчук надав 50 кг печериць. Люди закупили 100 кілограмів риби, і все переробили для потреб армії.
По три дні варили згущене молоко Марія Гризунова, Світлана Коновалюк, Неля Решетило. У Бірківській школі та в людських оселях ліпили вареники доти, поки не сказали, що досить.
Місцева волонтерка Алла Клим’юк, чоловік якої з перших днів захищає Україну, організувала збір допомоги, яку відвозили у «Схід та Захід єдині» або у Пластову домівку, де продукцію переробляли і передавали на фронт. Тут дуже допомагав її син Артем Клим’юк. Взагалі молодь у селі активно долучилася до волонтерства – Артем і Станіслав Клим’юки, Сергій Герасимчук, Артем Клапчук, Павло Гаврилюк, Софія Гладун, Саша Поліщук, Валентин уваров, Юра Клапчук, Іван Костюк, Андрій Дмитрук, Наталія Бойчук, Тоня Слободенюк.
Завжди готовий прийти на допомогу Євген Комаревич. Ця людина не шкодує ні часу, ні грошей, його автомобіль постійно до послуг, якщо є така потреба. Активно долучається до усього староста села Сергій Уваров.
Понад 70 тис. грн зібрали у двох селах коштами. Їх передали на придбання транспорту для воїнів. Найбільше грошей у с.Соснівка здав Сергій Ратушняк – 18000 грн.
Кожен допомагає, чим може. Пані Євгенія розповідає, як одна жінка у селі позичала гроші, щоб здати разом з усіма. Інша висипала останнє борошно із мішка на печиво, коли його пекли у її хаті. А Сергій Поперечний, коли чоловіка запитали, чи зможе допомогти, щоразу відповідав: «Мені це за честь. У мене син на війні», – і допомагав, скільки треба було.
Ліна Пурдик, яка живе поблизу школи, позичала все, що просили, або чого не вистачало, давала продукти, гроші, а також у користування – свій льох. Безвідмовною у просьбах була Люба Герасимчук, яка теж близько живе поруч. Залишала усе і йшла виручати. Щедра на продукти і гроші. Дуже допомагає Надія Костюк. Багато одягу для військових пошила Інна Петрук.
Якщо треба було щось підвезти, кіньми це робили Василь Підлісний та Сергій Гойдан. Автомобілями – Артем Клим’юк, Артем Клапчук, Павло Матвійчук, Сергій Уваров. Велика підтримка є від Анатолія Олійника, Михайла Смика, Михайла Філіпчука, Миколи Герасимчука.
– Якось я ішла додому, і мене пригостили яблуком. Посмакувала і відразу подумала: а що, як передати їх солдатам. Написала про це у групі. Попросила по кілька гривень, а люди несли і по 50, і по 200 грн. У результаті ми закупили 420 кілограмів яблук і відправили їх на фронт, – розповідає жінка.
Усе, що виготовляємо, віддаємо ГО «Схід та Захід Єдині» або волонтерам Григорію Юзюку та Миколі Стельмащуку, і ті доставляють продукцію нашим захисникам та захисницям, – розповідає Євгенія Хромуляк. – А недавно знову кинули клич у групі – потрібні продукти. Бачили б ви, як щедро поділилися усім, що мають, мешканці Соснівки та Бірок! А ще ж люди постійно приносили банки, кришки – вони тепер так здорожчали. Також ми засолили 650 літрів огірків.
Дуже підтримують наші односельці з-за кордону. Велику роботу для допомоги армії організовують рідні сестри Людмила Кратка і Наталія Степанюк. Вони і самі допомагають, і збирають гроші серед заробітчан та поляків, а також продукти, і передають водієм Борисом Мендруком, який доставляє все безкоштовно. Сестри переслали у село дуже багато тканини на пошиття одягу бійцям та пораненим у госпіталі.
3000 доларів передав на придбання автомобіля нашому землякові Сергій Степанюк. З допомогою місцевого підприємця Віталія Павлюка та добрих людей цей автомобіль переправили через кордон, підремонтували та відправили на фронт.
Вагому пожертву для армії надали молоді люди Юрій Клим’юк та Наталя Головатюк – 3500 злотих та ящик ліків. Не менше, як по 500 злотих, передали: Наталя Клапчук, Майя Григор’єва, Оксана Коновалюк, Юрій Костюк, Тетяна Альбертович, Володимир Похила, Олександр Краткий, Валентина Коновалюк.
У Соснівці та Бірках розуміють – втомлюватися і відпочивати рано. Днями створили волонтерський осередок «Хочу миру» і мають намір далі працювати для Перемоги. Радіють, що і далі можуть трудитися над виготовленням продукції у приміщенні місцевої школи, яка, на жаль, уже не діє через малу кількість учнів. Але тут є більш-менш відповідні умови для того, щоб волонтерити.
– Війна триває. Гинуть люди. Дуже шкода молодого цвіту. Важко дивитися, як деяке панство жирує. Як на мене, тепер такий час, що кожен має собі у чомусь відмовити, але допомогти фронту. Люди обурені, але тримаються, бо розуміють, що не мають права опускати руки. Бо хто ж тоді стане надійним тилом для фронту? Волонтери відверто кажуть: якби не люди і не їхня допомога, не знати, що б тоді було. Тому маємо і далі трудитися для армії. Для тих відважних захисників і захисниць, які там, на лінії вогню, стримують ворога і наближають Перемогу. Потрібно завжди пам’ятати: коли робиш добро, то Бог присутній і допомагає, – переконана Євгенія Хромуляк, яка розповіла про гідний приклад волонтерства своїх односельців.
Перед тим, як опубліковувати матеріал, я зайшла у групу сіл Соснівка та Бірки. За кілька днів надійшло стільки нової допомоги від людей, що це варто відзначити. Не для піару, не для похвали, а для того, щоб інші бачили, як треба працювати заради Перемоги України.
Отож, у волонтерський осередок «Хочу миру» надійшли гроші від Валентини Петренко в сумі 100 євро, від Людмили Краткої та її сестри Наталії Степанюк – 4400 грн, Ірини Мандзій – 1000 грн, Юхима та Анастасії Яценюків – 1000 грн, Оксани Коновалюк – 1000 грн, сім’ї Хромуляків – 1000 грн, Каті Безверхої – 1000 грн, Олі Григорович – 500 грн, Ігоря Похила – 500 грн, Романа Петровича – 500 грн, Петра Петрука – 500 грн. Неля Смик – 2000 гривень, Павло та Людмила Рибачуки – 1000 грн, Зінаїда Новак – 500 грн, ще дна сім’я – і 1000 грн, Мар’яна Олексюк – 300 грн, від Люба Зарудецька – 500 грн, Саша Каплун – 500 грн. Оксана Олійник з Новоставу привезла щедрі подарунки та 700 грн.
Надійшла вагома допомога для воїнів, яку доставив Петро Войцишевський. Також благодійник, який не називає себе, привіз продуктів на суму 4980 грн. А ще багато продуктів здали мешканці обох сіл. Планують у селі закупити свиню, щоб переробити її на тушонки.
– Багато продуктів надала Мілентину Клим’юк – у неї двоє синів на фронті. Також допомога надійшла від Анастасії Стасюк та Надії Тимощук, Алли Смик, Люби Герасимчук.
Спасибі Любі Зарудецькій, Каті Клапчук та ще одній Любі за сумлінну роботу. Вони засолили 30 кг капусти, приготували приправу до страв, законсервували 16 баночок аджики. У нашу касу поступили гроші від Надії Пурдик – 200 грн. Хотіла жінка дати більше, але я не взяла, бо син її захищає наш спокій, – вдячно розповідає про щедрість своїх земляків Євгенія Хромуляк і вірить, що з такими людьми Перемога України обов’язково буде.
