Трагічна звістка надійшла у Шумську громаду – передчасно зупинилося серце захисника, Героя України, жителя села Залісці Петра Онищука, 1969 року народження.
Народився і виріс чоловік у багатодітній сім’ї. Був середульшим, має старшого брата Миколу та меншу сестру Любу. Після закінчення школи навчався у Шумську в ДТСААФі на водія, адже дуже любив техніку. Служив в армії, був танкістом. Потім працював у місцевому колгоспі водієм. Їздив на КРАЗі, на ЗІЛові, на ГАЗоні. Працював на заробітках у Києві, за кордоном.
Його дружина Ірина – обичанка, у Залісці прийшла у невістки, коли побралися із Петром. Бувало, що обоє їздили на заробітки за кордон. У подружжя є донечки Мар’яна та Наталя, син Богдан. Мають онучку Інну, яка є школяркою.
Мама Петра, Євгенія Марківна, пенсійного віку, тато понад 10 років тому відійшов у засвіти.
Петра Онищука мобілізували до лав Збройних сил України 11 червня 2024 року. Він служив інспектором прикордонної служби 2 категорії-водієм третьої групи мінометів відділення вогневої підтримки. Понад рік гідно виконував свій військовий обов’язок, боронячи Україну від російського агресора. Служив у Вовчанську. Все казав родині, що має захищати їх від російського ворога. Мав позивний «Дєд».
Місяць Петро Онищук лікувався у госпіталі – йому робили операційне втручання.
Сестра Люба розповідає, що часто спілкувалися із братом. Ще у неділю, 22 червня, увечері з ним розмовляла. Перед тим він повернувся у частину. Ніби ніякої біди не передчувалося. На жаль, серце Героя перестало битися наступного дня, 23 червня 2025 року. Сталося це на Харківщині.
– Петро – людина-душа. Любив сім’ю, родину, був хорошим братом, допомагав нам на будові, – розповідає сестра Люба. – Старався допомогти, чим міг, щоб усім було добре. Він нікого не образив, за нього ніхто у селі поганого слова не скаже. Цікавився технікою – мав у господарстві й автомобіля, і трактора. Обробляв ним поля усім, хто просив. Часто ходив до храму.
За словами жінки, Петро дуже хотів приїхати додому, зустрітися із родиною, обійняти близьких людей. Але Господь розпорядився по-інакшому. Зібрав усіх, але не так, як сподівалися.
– Його знали, як спокійну, слухняну людину, яка завжди приходила на допомогу односельцям, – каже староста Анатолій Вінічук.
…Траурний кортеж проїхав селами громади. Земляки на колінах зустріли Героя, розділяючи біль великої втрати із рідними. На площі Героїв Майдану у Шумську священники відправили поминальну панахиду за воїном.
Сьогодні у Залісцях провели воїна в останню земну дорогу. Під звуки духового оркестру похоронна процесія йшла у невимовній тузі.
Петро Онищук був відважним захисником, вірним побратимом, люблячим сім’янином, хорошим братом та щирою людиною. Як і усі військові, хотів жити, творити, любити, бути поруч із рідними. Не судилося…
Вічна пам’ять Герою!
