Великодедеркальська громада схилила голови у глибокій скорботі. Через довгих 14 місяців очікування повернувся додому на щиті захисник України, Герой Микола Мартинюк, житель с.Шкроботівка.
Народився Микола 23 грудня 1973 року. Зростав у багатодітній родині. Подружжя Мартинюків (на жаль, батьки нині покійні), виховало 4 синів та 4 доньок, серед них є двійнята.
Після закінчення Шкроботівської школи хлопець навчався у Кременці у ДТСААФ на водія. Працював різноробочим.
У листопаді 2024 року Микола Мартинюк став до лав Збройних сил України. Служив навідником-оператором механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону.
Останній раз він виходив на зв’язок з рідними 16 чи 17 січня 2025 року.
Життя військовослужбовця обірвалося 11 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Дачне Покровського району Донецької області.
– Микола був доброзичливим, веселим, у будь-який момент міг допомогти кожному, хто його просив, – каже староста Людмила Ковбасовська. – Любив дітей, з ними спілкувався та жартував. – Хоча брат був неодруженим, мав племінників, любив їх, – каже сестра Миколи.
Мав удома коней, йому подобалося доглядати за тваринами. Хто просив – рідні чи односельці, – виорював їм городи. Вмів виконувати будівельні роботи.
До цього часу Миколу Мартинюка вважали зниклим безвісти, а це – 14 місяців надії та сподівання. ДНК-експертиза підтвердила загибель воїна, і він повернувся до рідного дому на щиті.
Біля Алеї Пам’яті у Великих Дедеркалах зустріли кортеж із загиблим Героєм. Священники разом із присутніми помолилися за упокій душі воїна.
Далі траурний кортеж вирушив до с.Шкроботівка, до рідної домівки. Сьогодні шкроботівляни попрощалися із захисником, Героєм Миколою Мартинюком.
Вічна пам’ять і слава воїну, який захищав Україну і кожного з нас!
Фото зі сторінки Великодедеркальської громади.
