Вам колись траплялися вироби із паперової лози? А ось суражчанка Лідія Логінова цим захоплюється. Коли ми спілкувалися, жінка якраз була у творчому процесі – виготовляла з газети заготовки для виробу. Цією справою захопилася, коли перебувала на заробітках в Естонії.
З того часу наша землячка творить таку красу. До слова, жінка не завжди була мешканкою Суража. Доля пов’язала її із Шумщиною двадцять років тому.
Лідія Логінова народилася на Донеччині у багатодітній родині. Згодом мама з дітьми переїхали на Вінниччину, до бабусі. Дівчина навчалася в інтернатному закладі.
– Мені там дуже подобалося. Ми просто ридали за інтернатом, коли виросли, – ділиться спогадами жінка. – Пригадую, що тоді ми були «голодні» на яблука – аж недогризки збирали, так їх хотіли. Ще класом збирали чистотіл на ліки. За зароблені гроші ми – три подруги – купили великого торта й одну копчену рибину.
Потім родина знову переїхала на Донеччину, де Лідія закінчила 11 класів. Дівчина мріяла вступити в культпросвітнє училище – хотіла навчатися на керівника хору, адже має гарний голос. Та не судилося.
Згодом її знову чекав переїзд. Цього разу – на Одещину. Тут познайомилася з чоловіком із Суража, який був там на заробітках. Запропонував переїхати на Шумщину. Жінка погодилася, та, на жаль, сімейне життя не склалося. Проте Лідія залишилася тут жити, придбала у Суражі хату.
Жінка має двох синів – Руслана та Артема. Хлопці закінчили Шумське профтехучилище. Старший Руслан служив в армії. Підписав контракт. З 2014 року захищає Україну на фронті. Тішиться Лідія онуками – Міланою та Давидом.
– У Руслана за тиждень мав закінчуватися контракт, але розпочалася повномасштабна війна. Зараз син на війні, – каже жінка. – Навчався на сапера у Молдові. Воював у багатьох гарячих точках: на сході України, зараз – на Сумщині. Молюся за сина, щоб його оберігав Господь.
Молодший Артем їздить з мамою на заробітки. Коли був школярем і не було на кого залишити сина, навчався у Кременці в інтернаті.
Зараз Лідія з сином приїхали додому, у Сураж. Життя не балувало жінку. У молодому віці важко доводилося працювати, допомагала мамі на свинарнику. Згодом їздила на заробітки. Була у Польщі та інших країнах. В Естонію потрапила у 2021 році.
Якось, переглядаючи соцмережі, натрапила на вироби з паперової лози, які їй припали до душі. Виявляється, прочитані газети можуть ще стати у пригоді, і з них можна створювати неповторні вироби.
Для довідки: вироби з паперової лози як сучасне хобі виникли на основі давніх традицій лозоплетіння, а їх поширення як екологічної альтернативи почалося у XX столітті завдяки майстрам із Кореї та Японії. Техніка передбачає скручування паперу в трубочки, що нагадують лозу, з наступним плетінням та обробкою.
Використання доступного паперу для плетіння замість вербової лози стало популярним у 20 столітті в Азії.
У 21 столітті це хобі набуло популярності у всьому світі, ставши сучасним видом еко-мистецтва.
Майстри створюють кошики, меблі, елементи декору, використовуючи паперові трубочки, які після плетіння ґрунтують та лакують для міцності.
Конкретного одного винахідника ця техніка не має, оскільки вона еволюціонувала як спосіб вторинного використання паперу.
– Техніку плетіння з паперової лози вивчала з відео у соцмережі, – розповідає жінка.
Як зізнається, спочатку не дуже виходило. З часом ставало краще. Як-то кажуть, помалу набивала руку. Улюбленою справою займається уже декілька років. У доробку жінки є таці, кошики, серветки, вази, ящик для речей, квітка сакури, кашпо. На свої роботи жінка наносить колір.
У планах майстрині – створити виріб із пергаментного паперу. А ще планує змайструвати кошики на весілля у світлих тонах.
Таке творче захоплення заспокоює, викликає позитивні емоції, допомагає справлятися із хвилюваннями – адже коли син на війні, переживань вистачає.
Творить Лідія, коли є натхнення та вільний час, чого зараз обмаль.
