Олена Хатмулліна – підприємиця, яка до повномасштабної війни проживала на Донеччині, у Костянтинівці. З 2014 року займалася благодійною діяльністю, а її брат Едуард – волонтерською. Зараз він служить у Збройних силах України.
Коли шумські волонтери із ГО «Схід та захід єдині» привезли на схід допомогу військовослужбовцям, познайомилися, почали співпрацювати. За ці роки здружилися, особливо з родиною Володимира Каніщева. Олена приїздила у Шумськ гостювала тут на Різдво, відвідувала фестиваль «Братина».
Коли розпочалася повномасштабна війна, волонтерський рух почав діяти активніше. У Костянтинівці стало небезпечно жити, і виникло питання, куди їхати. Друзі Олени із Шумська запропонували: звісно, до нас. Приїхала на Шумщину рік тому, забрала з собою маму, тітку та двоюрідну сестру.
– Ми не обирали, куди їхати, аби уберегтися від ворога, спрямовано їхали у Шумськ, адже тут були люди, яких ми знаємо, – каже Олена Хатмулліна. – Так опинилися у вашому місті.
Діти Олени та її брата живуть за кордоном.
– У 2014 році, коли у нас розпочалася війна, донька поїхала навчатися за кордон, у Прагу. Були думки, що у листопаді 2021 року вона повернеться в Україну, відкриє власний бізнес у Харкові. Але війна змінила плани.
Олена Хатмулліна має дві вищі освіти: економічну та юридичну. До війни займалася консалтинговою діяльністю, працювала головним бухгалтером у різних підприємствах, також – за юридичним напрямком.
Було стабільне життя, яке її задовольняло. Жінка добре заробляла, ні в чому собі не відмовляла. Після 2014 році працювати стало важче, підприємства почали закриватися, люди роз’їжджалися. Задумалася над тим, щоб почати власну справу.
У 2015-ому відкрила власне виробництво, у наступному році зареєструвала. Працювали за п’ятьма напрямками: виготовляли туалетний папір, згодом – миючі засоби, пізніше організували ферму мікрозелені, потім почали виготовляти сік «Вітграс» та сублімовані овочі і фрукти.
– У мене достатньо великий масштаб бізнесу, добра прибутковість, – каже Олена. – Я прагнула до цього все своє життя і створювала все таким, як хотіла. У 2022 році відкрила невелику перепелину ферму для того, щоб допомогти своїм землякам. Але через російських окупантів, які вторглися в Україну, наше життя докорінно змінилося.
У Шумську Олена почала будувати бізнес на новому місці – виготовляє сублімовану їжу.
– У мене було обладнання, адже у Костянтинівці виготовляли сублімовані овочі та фрукти, мікрозелень, сік «Вітграс» з паростків пшениці, – каже жінка. – На замовлення для крафтових кондитерських теж робили сублімовані фрукти. Також вирощувала їстівні квіти для ресторанів – це був шедевр.
Коли Олена приїхала у наше місто, вона привезла з собою частину обладнання. І взялася втілювати нові ідеї.
– У мене був субліматор, деяке обладнання. На Шумщині, що у селах люди вирощують багато городини, і вирішила, що можна запустити цей напрямок, – ділиться Олена. – Спочатку для себе спробувала виготовляти сухі борщі, супи. Тільки не сушені, а сублімовані, бо між ними велика різниця. Дегідрацію або сушення здійснюють на відкритому повітрі або в інфрачервоній сушці. Це змінює форму, смак і поживні якості. А сублімована продукція виготовлена на високотехнологічному обладнанні, яке допомагає зберігати 95% корисних поживних речовин, макро-, мікроелементів, не змінює смакових якостей і форми. Тобто, якщо ми заклали в апарат полуничку і через певний цикл дістали її, ягода за формою буде такою самою, як до того, тільки без вологи.
Пані Олена запропонувала спробувати сублімовану їжу, яку вона виготовляє, а саме – суп курячий з локшиною, картоплю тушковану та горохове пюре із засмажкою. Залляла її кип’яченою водою, і за кілька хвилин ми уже куштували страви. Було дуже смачно, це нагадувало домашню їжу. У стравах – шматочки м’яса, морква, цибуля, картопля, зелень.
Олена сама створює технологічну карту. Зараз для жінки це, здебільшого, соціальне підприємництво. Їй дуже хочеться, що люди дізналися, що є така їжа, а основне, без хімії та консервантів.
– Ця інноваційна технологія розроблена ще у 1968 році для приготування їжі для астронавтів, – каже жінка. – Процес виготовлення набагато складніший і обладнання потрібне відповідне. Щоб зрозуміти, як це працює, треба побачити усе на власні очі. А сировину для виготовлення сублімованої їжі закуповуємо на ринку. Дивно, але у вас тут ціни набагато дорожчі, ніж деінде, – каже Олена. – Рік на Шумщині живу, дивуюся і не можу зрозуміти: чому, адже не дуже розвинений регіон, а ціни – «космос». Тому шукаю, де дешевше.
Зараз Олена зареєструвала торгову марку, подала документи на розробку технічних умов, потім – на сертифікацію. Їхню продукцію купують у Києві, а також – знайомі. Там люди цінують свій час і приготувати вечерю з двох чи трьох страв, сніданок або обід за 10 хвилин завдяки цьому – дуже зручно. Значну частину прибутку від власної справи Олена використовує для виготовлення продукції сублімованої їжі для військовослужбовців.
Олена придбала нове обладнання – буде фасувати їжу у стаканчики. Це для зручності, адже зараз вона у пакетах. Замовила також обладнання для чищення картоплі, адже це найходовіший продукт.
– У вас люди більше звикли їздити за кордон, вони самі про це мені розповідали. А хто ж тоді буде працювати для України? Хто буде сплачувати тут податки? Створювати робочі місця? Це ж важливо.
Зараз в Олени є троє працівників. Усі вони – переселенці. Допомагає мама. Співпрацює з жінкою-технологом з числа ВПО, яка зараз мешкає в Івано-Франківську.
– У неї теж є субліматор, і ми разом розробляємо технології, працюємо онлайн, – розповідає Олена. – Ще одна дівчина займатиметься просуванням у соціальних мережах.
Минулого року Олені привозили овочі з Брикова. Вона робила дегідрацію, і продукцію передавали військовим. Це зручно. Наприклад, завдяки такій технології з кілограма моркви виходить 100 грамів продукції. Вона швидко відновлюється, займає мало місця і гарно зберігається. До речі, сублімована продукція зберігається рік, а якщо вакуумувати, в залежності від пакування, до 25 років. Тому це їжа майбутнього, яка усе більше популярності набирає серед зайнятих та активних людей, для тих, хто цінує свій час.
Олена Хатмулліна розмовляє українською мовою, хоча приїхала до нас із Донеччини. Розповідає, що у неї увесь документообіг теж державною мовою. Крім того, Олена є тренером з фінансів – навчає людей, як отримувати гранти, як писати грантові заявки. З людьми постійно спілкується українською.
Підприємництво для Олени – справа життя. Як зізнається жінка, вона від цього «кайфує». І має багато нових ідей.
А ще в житті Олени 72 години. За цей час вона обов’язково має зробити щось для втілення своєї ідеї, тоді задумане вдасться реалізувати. Розповідає про це і тим, кого навчає веденню бізнесу.
Підприємиця написала ще один бізнес-проєкт. Якщо виграє, хоче тут відкрити перепелину ферму. Каже, що має запити на дієтичне харчування, адже багато військовослужбовців проходять реабілітацію, особливо після операційного втручання. У цей період важливо дотримуватися дієти. Тож жінка має намір виготовляти таку їжу.
Раз у місяць Олена Хатмулліна їздить з родиною до себе у Костянтинівку. Вірить, як і всі українці, що скоро закінчиться війна і вона повернеться до рідного краю. Бо де б ти не був – найкраще, звісно, удома.
