Десять днів діяв у Кутянці курінний табір для шумських пластунок. У підготовчий курінь імені Євгенії Бойко, який створений на базі Шумської станиці два роки тому, входить чотири гуртки юначок – «Бистрі ластівки» (виховник Олена Ходюк), «Бойові котики» (Люба Лівар), «Левиці» (Оксана Прокопчук), «Світлоносці» (Віра Косік).
Для того, аби підготовчий курінь міг отримати число, його учасниці мали пройти усі визначені проби, з чим шумські пластові юначки успішно справилися.
У перший день дівчата з виховниками таборувалися.
Потрібно було самим облаштувати побут – розкласти намети, організувати кухню, назбирати-нарубати-напиляти дров, уміти розпалити вогнище та приготувати їжу. До речі, усі сніданки, обіди та вечері юначки мали приготувати власноруч, і меню теж складали самі. І тут дівчата проявили свої кулінарні здібності – варили борщі, каші, рибну юшку, смажили ковбаси, кабачки і навіть ліпили вареники.
Перебування у таборі було насиченим та з цікавою програмою. Юначки мали День української мови, який підготували та провели «Бистрі ластівки». А в неділю – одягли однострої та пішки вирушили до храму с.Андрушівка, адже для пластунів неділя – особлива, обов’язково потрібно відвідати службу Божу. Тут юначки з виховниками зустрілися із мамою загиблого Героя Андрія Прокопчука, поспілкувалися із нею. Потім пішли на місцевий цвинтар, віддали шану полеглому воїну та поклали на його могилу квіти.
Під час табору вивчали українські традиції, зокрема, обряд весілля. А ще – вчилися плести віночки. І це – завдячуючи Юлії Радь, яка привезла із собою квіти і вчила юначок, як правильно робити, щоб вийшов гарний віночок. Перед тим вона цікаво розповіла про його історію, про те, що український вінок має 77 значень.
Після того, як юначки створили таку красу, вони одягли вишиванки та світлувалися у віночках.
А на свято Івана Купала пускали їх на воду. До речі, вони охоче взяли до свого гурту дітей, які мешкають в оздоровчому закладі «Дивосвіт» як внутрішньо переміщені особи.
Цікавою та корисною була мандрівка на Гальчину гору, яка розташована на межі трьох областей – Тернопільської, Рівненської та Хмельницької.
Ігор Золотун розповів про те, що тут була повстанська криївка, діяла друкарня ім.Тараса Шевченка.
До речі, коли до юначок приїхала шумська художниця Таня Ящук та організувала їм майстер-клас із малювання, вона провела дуже цікаву гутірку про повстанського художника Ніла Хасевича. Дівчата дізналися, що друкарня на Гальчиній горі працювала саме за ескізами цього митця.
Після того юначки вчилися малювати – організували виставку своїх робіт у лісі, просто неба.
А під вечір була ще одна гутірка, яку провела старшопластунка Катя Федусь англійською мовою. Чотирьом юначкам зараховано пробу – вони справилися з усіма завданнями і розповіли англійською про своє пластування.
У суботу учасниці табору мали найдовшу мандрівку – у Гурбенський монастир. Юначки подолали понад 20 кілометрів в обидва боки. По дорозі виховниця Олена Ходюк організувала пробу з природознавства – дівчата вчилися розпізнавати лікарські рослини. На Гурбах вони відвідали храм, помолилися, поспілкувалися з місцевим монахом на духовні теми.
Їжу юначки готували у дорозі – брали продукти, казанок, розпалювали вогнище.
А ще під час табору вчилися в’язати вузли, плели маскувальні сітки для воїнів, робили ляльки-мотанки, купалися, збирали суниці та багато спілкувалися.
Юначок у таборі відвідало подружжя Данильчуків. Відомі у Шумську лікарі теж є пластунами, як і їхніх старший синочок Руслан. Вони організували корисний квест на медичну тематику – потрібно було правильно надати допомогу потерпілим, які траплялися учасникам квесту на шляху. Також юначки мали нагоду поспілкуватися із Сніжаною Данильчук на інтимні теми, які їх цікавили.
До пластунів приєдналася пані Оля – переселенка, яка мешкає у «Дивосвіті». Коли від’їжджали, жінка прийшла, щоб провести нових друзів додому.
Комендантом табору була Люба Лівар, писаркою і лікаркою – Аня Ващенко, бунчужною – Євгенія Керея, скарбничою – Олександра Омельчук, інтендантом – Христина Поліщук.
– Хочу подякувати всім, без кого цей табір не відбувся б. Найперше – юначкам, які справились із кліщами, раннім вставанням, із мокрими дровами, що не горять, із пробами, і з мандрівками. У кінці табору наша писарка влучно їх назвала: «Ті, що вижили». Дякуємо спонсорам: підприємцям Сергію Петруку та Володимиру Слюсарєву, «Контінентал Фермерз Груп», за крупи – «Зерновитій», за воду – «Добрій воді».
І, звичайно, ж нашим виховникам Ользі Бондарчук, Ігорю Золотуну, Олені Ходюк, Вірі Польовій, Оксані Прокопчук, з якими разом ми творили цей табір.
І він не був би таким яскравим без наших інструкторів, талановитих людей, які навчали наших юначок того, що люблять, – Сніжани Данильчук, Михайла Данильчука, Марії Герасимчук, Вікторії Рудзінської, Галини Гук, Юлі Радь, Каті Федусь, Тані Ящук.
Підтримували нас і батьки: транспортом, смаколиками, гостюванням.
А найбільша подяка нашим ЗСУ, завдяки яким ми змогли спокійно таборувати. Любимо вас і молимось за найскорішу Перемогу, – прокоментувала комендант табору Люба Лівар.
Підготовчий курінь юначок гідно пройшов усі випробування. Пережили сильну грозу, навчилися заготовляти і розпалювати дрова, готувати їжу, долати довгі кілометри, отримали масу знань та настанов під час гутірок. І пам’ятають про головне – бути вірними Богові, Україні та жити за пластовими законами.
